– Вам не дано стати мамою. Таке буває. Треба змиритися і шукати інші виходи з ситуації, – сказав одного дня лікар. Я не розуміла, що робити, а тут ще й Віктор мені постійно наголошував, що заради дітей лише одружився, а я така попалася, не можу його татом зробити. А одного дня й зовсім зібрав свої речі і переїхав до батьків.
Моя подруга довго не заводила сім’ю, нарешті вийшла заміж. Можна сказати за першого зустрічного. А як не вийти, коли і батьки, і сусіди, і знайомі хором говорили: “Коли ж заміж?”.
А дівчина вона не худенька так скажемо. І дуже скромна. Чоловік попався… Ну чоловік як чоловік, як в казці – “не кривий і не рябий”. Хоча мене, пам’ятаю, щось насторожило трохи…
Простакуватий, чи що… Не смійтеся. Чоловік повинен бути рівнею. І не за віком і положенню, а по розуму і інтелекту.
Щоб розуміти один одного, а не ображатися і намагатися пояснити те, що і так має бути зрозуміло.
Стали жити. Її батьки тут же налаштувалися на онуків. А все немає їх! Віктор насупившись, оголосив: “Я одружився заради сім’ї. Іди перевірятися. Я перевірився, зі мною все в порядку…”
З нею ж виявилося все не так просто: лікарі в нашій глушині сказали, що точного діагнозу не поставлять, скоріш за все через повноту і не може стати матір’ю.
Вона, треба відзначити, і правда більше книги і в’язання любила, ніж спорт. Ну, як то кажуть, кому кавун, а кому свинячий хрящик.
Пожили-пожили, і Віктор розлючений поїхав на батьківщину: “Дітей не народжуєш, мені така не потрібна”. Ну, попутнього вітру тобі. Вона, як мені здалося, як тягар з плечей звалила. Тільки мамою стати вона ну дуже хотіла.
Прямо нав’язливою ідеєю стало. Ще й колишній “привітав” її листівкою, де він з новою дружиною і дитиною. І дописав: “Я щасливий, чого і тобі бажаю”. Ну, і на тому дякую.
Зітхнувши, взяла малюка з будинку маляти або як там це називається. Тільки зітхнула на повну – нова біда: дитина виявилась хвора. Невиліковно. Прожила два місяці… Що з нею було, навіть описувати важко.
Вона одного разу зізналася, що у неї вихід тільки один: вийти за вдівця з малими дітьми. Може, є хто на прикметі?
І тут новина: дзвонить – заміж виходжу. Посватав хто, чи що? Ні, познайомилися самі, він місцевий, хороший працьовитий хлопець, посмішка добра.
“Сказала про бездітність свою?” “Звісно. Негоже життя з брехні починати. Він сказав: поїдемо лікуватися, і все буде добре”.
А чоловік колишній ще одну фотку надіслав, де він уже з двома. На зло, чи що? Вона уваги не подавала, тільки нелегко їй було.
Минуло зовсім небагато часу, і тут вона прибігає до мене на роботу і всією масою на шию кидається! Скоро мамою стану!
– Як же так?
– Я теж не повірила! Не може бути говорю, я не можу бути мамою! А лікар очі витріщила: так хто вам таку дурницю сказав? З вами все в порядку. Ставайте на облік.
Дивні викрутаси підкидає нам доля! Вона світилася від щастя. Через певний час народила здорову дівчинку, а через рік-ще одну! Як вона сказала, з переляку!
Ось так буває. Обидва здорові, а часто не виходить у них нічого. Ніякого потомства, якщо не пара вони. Там, нагорі, напевно, видніше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook