fbpx

Вареники і холодець вийшли чудові, плюс – приємна звістка. Виявляється, Аня чекає на дитину вже від другого шлюбу. Мені новина не дуже сподобалася, я була далеко не в захваті і одразу подумала, що тут щось нечисто. Але вирішила промовчати, адже у сина своє життя і квартира йому від дідуся дісталася, тож не мені з невісткою жити. Все змінилося напередодні Різдва, коли вони з Ігорем вирішили зробити мені сюрприз. Як і планувала, подарувала молодим машину

Ось уже скоро два роки, як мій син Ігор нарешті одружився. Я на цю подію чекала з нетерпінням, і весільний подарунок у мене був давно готовий.

Ось тільки Ігорю вже було 30, а підходящої для себе дівчини він так і не зустрів. Я вже думала, що не судилося мені побачити онуків, як раптом він привів додому симпатичну дівчину і сказав: “Мамо, знайомся, це моя наречена Аня!”

Чесно зізнаюся, невістка мені відразу не сподобалася, але на те була вагома причина. Ніяк я не могла повірити в її щире кохання після розлучення.

Незважаючи на свій дуже юний вік, у 24 роки Аня була вже розлучена і залишилася з маленькою дворічною дитиною на руках.

Звісно, при першому знайомстві я цього не знала. І навряд чи могла б здогадатися – адже вона ще сама виглядала як дитина. Син розповів мені про це місяцем пізніше.

Мені новина не дуже сподобалася, я була далеко не в захваті і одразу подумала, що тут щось нечисто. Але вирішила промовчати, адже у сина своє життя і квартира йому від дідуся дісталася, тож не мені з невісткою жити. Все змінилося напередодні Різдва, коли вони з Ігорем вирішили зробити мені сюрприз.

З досвіду моєї рідної сестри можу сказати, що розлучення, особливо з дитиною на руках, справа непроста. Тому я не могла не поцікавитися, що стало причиною Аніного розлучення з першим чоловіком.

Відповідь сина теж здалася мені підозрілою: не порозумілася зі свекрухою. Це ж наскільки потрібно було не робити? Скільки я в нього не просила, син не зізнавався, в чому справа. Все відмовлявся тим, що Аня сама розповість, якщо я її спитаю.

«Мамо, ти не хвилюйся. Аня – дуже хороша людина, ти обов’язково її полюбиш», – запевнив мене син. І я йому повірила, бо до цього всі рішення, які він ухвалював, завжди були зваженими і відповідальними. І очі в нього горіли такою любов’ю, що моя материнська душа розтануло.

Я подумала так: він не до мене в будинок її привів, правильно? Квартира у нього є своя, дісталася від дідуся у спадок.. Та й дівчина виглядала дуже тихою та скромною, хоч і зовсім юною.

Тому я не залишилася осторонь весілля і, як і планувала, подарувала молодим машину – гроші на цей подарунок я давно відкладала. Права у сина теж були давно, тільки ніяк не міг Ігор накопичити на автомобіль. Він тільки-но ремонт у квартирі встиг закінчити.

А Новий рік та Різдво ми вже зустрічали разом. Я, моя сестра з племінниками, син із невісткою та моїм прийомним онуком. І якщо на Новий рік усі принесли щось своє, то на святвечір стіл накривала я, бо в нашій сім’ї всі чекають моїх фірмових вареників.

Обов’язково роблю три види вареничків і так, щоби солодкі теж були – на десерт. Все було чудово, славно посиділи, Аня була щаслива, і син мій сидів посміхався весь вечір. Того вечора у мене нарешті відлягло. І син Ані Данилко виявився славним хлопчиком.

Не помітила я, як пролетів останній рік. Час такий важкий. Вся сім’я була така зайнята, що ми не знаходили час, щоб зустрітися до ладу.

І ось, напередодні цього Різдва, дзвінок від Ані: «Приходьте святвечір до нас святкувати. У нас з Ігорем для вас є сюрприз».

Незважаючи на те, що ми зазвичай святкуємо Різдво у мене вдома, я погодилася. Як виявилося, на мене чекав не один сюрприз, а цілих два.

Я сказала, що обов’язково прийду, десь ближче до вечора, годині о п’ятій. Але невістка була непохитна, дуже просила прийти раніше. ож святковим ранком о 10-й я була вже в гостях у невістки.

Аня зустріла мене в тапочках і фартуху, видно, що тільки-но прийшла з кухні. Піднімає на мене очі і так тихо-тихо, майже по-дитячому каже:

«Навчіть мене готувати вареники, будь ласка. Торік ви такі смачні зробили, не відірватись. Син ваш їх дуже любить, а я так не вмію. Навчите, Олено Сергіївно?»

І як я могла відмовити?

Готувати я люблю, тим більше вареники у мене справді особливі. А от дочки, якій можна було б передати сімейний рецепт, я не маю. Тож ми з Анею пішли разом за продуктами і почали ліпити вареники. Багато наліпили! Аж чотири види: з капустою, картоплею з грибами, м’ясом і, звичайно, з вишнею.

Поки стояли на кухні, вона мені нарешті розповіла, чому не порозумілася з минулою свекрухою. Виявляється, Аня зовсім не вміла готувати і господарювати, а свекруха її постійно за це дошкуляла, нерідко опускаючись до образ.

Дівчинці тоді було лише 19 років, нормальна свекруха взяла б і навчила.

Однак Аня сказала, що у них у селі були зовсім інші порядки, а її чоловік від першого шлюбу так жодного разу за неї і не заступився, намагався мамі догодити.

Вважаю, що в такому разі розлучення гідне поваги. І не побоялася від свекрухи з чоловіком піти, ще й з дитиною. У цей важкий для Ані момент вона зустрілася з моїм сином, а він їй, як вона каже, життя врятував. І мені також приємно, що я такого доброго чоловіка виростила.

Вареники вийшли чудові, і холодець також. Але, крім довгоочікуваної історії знайомства, на мене чекала приємна звістка.

Виявляється, Аня чекає на дитину вже від другого шлюбу, буде в мене тепер двоє онуків! І у сина на роботі підвищення, то все у них складається чудово.

Не можу натішитися цим новинам. А з невісткою ми тепер частіше здвоюємося, адже ми справді порозумілися, як і сказав мій син. Аня мені – немов донечка. От тільки миру нам всім не вистачає для повного щастя.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page