Варшава не може не радувати. Багато мінусів, але позитиву більше. Ми вже багато роздивилися й відчули за 8 місяців життя.
Переїхали з Бучі, де щойно вселилися в нову квартиру, маючи роботу та мільйон ідей щодо створення власного бізнесу.
Та склалося інакше. Переїзд до Польщі став вимушеною мірою, хоча раніше ми дійсно вважали, що було б цікаво пожити в Європі, попрацювати там…
Спочатку ми пометалися по Україні, але кругом виявилося важко осісти. І вирішили ризикнути – податися таки у Варшаву.
Адаптація пройшла легше, ніж ми очікували. Причин багато – схожість мов, менталітет людей, близькість до України та й міняти одну столицю на іншу – не складно.
В укладі життя кардинально нічого не змінилося. Тут ми з сестрою вже почали займатись своїм невеликим бізнесом – відкрили інтернет-магазин хенд-мейд аксесуарів. Паралельно я навчаюсь, сестра знімає рекламні ролики.
Щоправда, ритм життя тут розміреніший. Люди нікуди не поспішають, виглядають щасливішими, і ти переймаєш у них це. Тут я стала регулярно снідати, що рідко виходило у мене в Києві, вихідні присвячую відпочинку та особистим справам, дитіні – що теж дивно.
Звичайно, ми шалено сумуємо за рідними, друзями та своєю кішкою, залишеною під опікою мами. Але повторюся, відстань – невелика, тому ми іноді буваємо у Києві. Мені навіть здається, що з Польщі я почала більше спілкуватися з батьками та подругами, є обов’язкова справа ввечері – зателефонувати додому, дізнатися, чи все добре.
У Києві не завжди вдавалося знайти хвилину для спілкування. Нині відстань зближує.
Також мене тішить доступність європейських брендів, за якими ми раніше їздили на шопінг до Європи. А зараз все поряд – Ikea, H&M, Sephora, Starbucks. До цих пір радію, як дитина, коли п’ю вранці каву в Starbucks.
Ну й дитині подобається, вже польською розмовляє майже вільно!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
