Коли мені було 35 років, у мого Василя з’явилася коханка. Тоді думала – не пробачу зраду ніколи. Як взагалі можна пробачити зраду?
Василь клявся, що це була випадковість (на корпоративній вечірці все сталося). Говорив, що такого більше ніколи не повториться. Але я все одно пішла до мами, забрала доньку.
Потім до мене приходила горе-коханка. Виявилося, вона заміжня була за моїм знайомим. Ридала, говорила, що все вийшло випадково, благала нічого не говорити її чоловікові. Розповідала, що ніяких планів на мого Василя не має, і не мала ніколи.
Чоловік телефонував, просив вибачення, казав, що не може жити без мене і дочки. Прийняти рішення мені допомогла мама. Дякую їй за це величезне. Вона сказала: “Навіщо годувати свою гординю, якщо любиш? Образа пройде, а любов залишиться”. Загалом, переконала вона мене до Василя повернутися.
З тих пір пройшло більше 20 років. І про своє рішення я ні разу не пошкодувала. Чоловік мене на руках з тих пір став носити. Пити він і раніше особливо не пив, а після того випадку навіть у свята випивати перестав, мовляв, собі дорожче. Через 4 роки після того випадку у нас народився син. Зараз вже онуки є. До сих пір живемо душа в душу.
Щастя вам, дорогі читачі!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
