fbpx
життєві історії
Василина хотіла зробити сюрприз коханому, у вигляді поїздки до Туреччини. Вони цього року ще не відпочивали. Діти вже дорослі. Та для цього їй потрібен був паспорт Дем’яна. Вирішивши всі свої справи, вона направилась до офісу, де вже багато років керує її улюблений. Сама ж Василина, відколи вийшла заміж, жодного дня так і не працювала: вона робила затишок в їх домі, доглядала дітей. Перше, що її здивувало, відсутність секретарки на робочому місці

Василина хотіла зробити сюрприз коханому, у вигляді поїздки до Туреччини. Вони цього року ще не відпочивали. Діти вже дорослі. Та для цього їй потрібен був паспорт Дем’яна. Вирішивши всі свої справи, вона направилась до офісу, де вже багато років керує її улюблений. Сама ж Василина, відколи вийшла заміж, жодного дня так і не працювала: вона робила затишок в їх домі, доглядала дітей. Перше, що її здивувало, відсутність секретарки на робочому місці.

До 40 років Дем’ян Петрович усвідомлював, що у його житті все чудово склалося. Прекрасну посаду обіймає, успішний, грошима забезпечений, всі поважають, у будинку все є, діти ростуть, добрі.

Лише дружина йому вже не підходила – Василина. Щодня вона зустрічала його з роботи, годувала, доглядала, але це почало сильно дратувати

Звичайно, в його пам’яті ще були живі почуття, які були колись. Адже вони познайомилися, коли були бідними, жили скромно, перебивалися з хліба на воду. І тоді вони заприсяглися у вічних почуттях один одному. Думали, що підтримуватимуть один одного в прикрощах та в радості, у бідності та в багатстві.

Дем’ян Петрович працював, не шкодуючи сил. Він хотів досягти більшого, достатку, успіху. А Василина все життя його підтримувала, прикривала тил. Вона дбала про затишок, спершу вони винаймали житло, а потім уже своєю квартирою обзавелися, дітей на світ привели. Про свою кар’єру дружина не думала — кинула все, щоб дбати про чоловіка та дітей.

Він нічого цього не забув і був їй вдячний. Тільки важко було жити з цією одноманітністю. Все теж саме. День у день. Ті ж промови, ті ж теми, він думав, що дружина з ним на одній хвилі, але вона перетворилася на звичайну домогосподарку. Що з неї взяти.

Постійно знаходиться у чотирьох стінах. Нічим не цікавиться, окрім кухні, городу, дітей, нікуди не ходить. А ось Оксана — його секретарка, слухає кожне його слово, підтримує всі розмови, догоджає, думки навіть може прочитати, а про її красу легенди ходять…

Дем’ян Петрович виконав задумане — почав прозоро натякати Оксані, а вона була не проти. І в результаті вони стали зустрічатися. Все як належить. Тому додому йому повертатися не хотілося.

У Оксани немає вищої освіти, але вона була кмітливою і добре зналася на багатьох питаннях.

Навіщо вчитися? Навіщо працювати? Адже благополуччя можна і по-іншому досягти.

Між іншим, вона вважала літніми всіх, хто був старшим 30 років. Адже вона молода — лише 23. Тож це було правдою в певному сенсі.

Дем’ян дуже був гордий собою — адже “захомутав” таку красуню. З нею не соромно й в люди вийти. Він наївно вважав, що молоді на зразок Оксани підтримують стосунки з такими як він, тільки через досвід і досягнення. Тож його буквально розпирало від гордості.

Так тривало протягом деякого часу. І Дем’ян думав, що все чудово – чого ще від життя бажати? Кохання йому давала Оксана, а вдома все по-старому.

Тільки у всього хорошого є властивість закінчуватися. Дружина навідалася до нього на фірму – вирішила влаштувати сюрприз одного разу, купила пару путівок у теплі краї та збиралася взяти паспорт у чоловіка.

І в цей час голубки буркотіли в кабінеті. Адже в приймальні її ніхто не зустрів — секретарка була дуже зайнята.

У результаті “буря”. Дем’ян репетував, що вона все не так зрозуміла, що він і не думав розлучатися, що в ролі дружини йому ніхто крім Оксани не потрібен. Він думав, що якщо не йти з сім’ї, то це взагалі не зрада. Але ж дружина не дуже мудра – куди їй зрозуміти?

Василина нічого не хотіла чути. Просто зібралася, дітей забрала та поїхала до матері. А чоловік ще примовляв:
Та що ти без мене? Ти ж у своєму житті не працювала ніколи? За що будете жити?

Спершу Дем’ян був упевнений, що дружина подуться, але схаменеться і прийде. Тільки та не відповідала на телефонні дзвінки, не приходила, і йому стало сумно. І “нова любов” вже радості не приносила.

І ось одного дня він зустрів свою Василину. Вона йшла під ручку з високим і привабливим чоловіком, і мило йому щось нашіптувала на вушко.

Він тоді згадав, що вона йому не просто дружина, а рідна людина. І він звернув увагу на те, що вона виглядає впевненою у собі жінкою і має гарний вигляд.

Дружина не змогла його пробачити, навіть коли він на колінах перед нею повзав, вимолював прощення:

– Ти стільки років мені “роги наставляв”, а я все терпіла, доглядала тебе. Все. З мене годі. Розважайся зі своїми секретарками далі… Але без мене!

Діти більше не спілкувалися із батьком. Вони вже дорослі та зрозуміли, чому мати на розлучення подає.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!