Навіть не знаю, як це пояснити. Я не прошу поради. Я просто хочу вилити душу.
Я довго і постійно протягом усього свого свідомого життя засуджувала гулящих чоловіків і дружин. І ось… Сама вляпалася в таку історію.
Я стала розуміти всіх цих людей. Всіх, хто зраджував і зраджує. Мені навіть страшно від цих слів, але я їх однозначно розумію. І перестану засуджувати.
Я знову відчула себе жінкою. Потрібною, красивою, бажаною. Мене знову називають лапуля, красотуля, мила, кохана, дівчинка моя… Мені знову строчать смски, бажають доброго ранку, на добраніч, кажуть, що сумують, люблять, дуже чекають зустрічі… Цікавляться, що я роблю мало не кожні 5 хвилин. Дзвонять просто так, на пів хвилинки – почути голос…
Не знаю, чому це закінчується з таким рідним, коханим чоловіком. Адже і з ним все це було. Куди поділося? Ніхто не знає. І виходить так: чоловік – це рутина, щоденна, щоденна робота над собою, ним, сім’єю, будинком…
А коханець – це відпочинок, казка, йому не потрібно готувати каструлю борщу кожен день, мити підлогу і прати шкарпетки. Він все це робить сам і відмінно, треба сказати, справляється. З ним я можу бути самою собою. Він розуміє мої жарти, не засуджує мої дії. Поділяє мої інтереси.
Чоловік… Він хороша людина. Але між нами прірва. Ми любимо різні фільми, різну музику, різне все. Йому цікаво там, де не цікаво мені. Я раніше думала, що це не важливо. До тих пір, поки не зустріла людину, яка розділяє мої інтереси.
Мені знову хочеться займатися собою. Я знову розцвіла. Якщо раніше на моєму обличчі можна було побачити лише задумливі зморшки на лобі, то тепер я частіше посміхаюся. Я їду кудись і просто посміхаюся. Іду по вулиці і посміхаюся. Я згадую його слова, наші зустрічі, і… Навіть люди на вулиці дивляться на мене по-іншому. Подружки, сусідки, колеги по роботі – всі помітили, що я стала виглядати… щасливішою. Всі думають, що до цього причетний чоловік. Чомусь так всі думають.
Спочатку я хотіла розірвати ці стосунки. Намагалася викинути “дурню” з голови. А зараз не хочу. 24 години на добу смски, дзвінки, ніжні слова. Рідкісні зустрічі. Після всього цього, як не дивно, навіть з чоловіком стосунки стали кращими. Напевно, я просто перестала звертати увагу на всю серйозність відносин з чоловіком, і перестала пред’являти йому свої внутрішні претензії в відсутності ніжності і ласки.
Всю свою невитрачену ніжність я обрушила на іншу людину, і отримую стільки взаємності, скільки ніколи не бачила від чоловіка. Не сперечаюся, чоловік у мене нормальний. Хороша людина, люблячий батько, адекватний чоловік. Але як мені не вистачає цієї ласки, ніжності… Хто б знав. На його думку, сказав пару раз, що любить, і вистачить. Як на тій картинці – “Чому ти не говориш мені, що любиш? – Я вже сказав одного разу. Якщо щось зміниться, я дам тобі знати”.
Важко. На душі немов камінь лежить. Я головою розумію, що роблю неправильно. Але я теж маю право на своє щастя? Маю чи ні? Чи моє щастя – вийшла заміж, народила дитину, все, сиди і мовчи, готуючи борщ?
Тягне на сторону – навіщо заміж виходила? Бачила ж, який чоловік у тебе? Ось і сиди, і мовчи далі. В нас так. У нас немає можливості бути щасливим, кругом засудять.
Можете засуджувати. Я свій вибір зробила в сторону щастя, і відмовлятися від нього не збираюся. Розлучатися я не буду, занадто багато зобов’язань у нас з чоловіком один перед одним. Обманювати? Так, а як можливо зраджувати, не обманюючи? Як можливо зраджувати, обманювати і не завдавати болю чоловіку? Такого не буває.
Хтось скаже, поговори з чоловіком і скажи, що тобі не вистачає. Говорила. Вистачає на пару днів. Потім все знову – рутина, турботи. А повторювати все кожні два дні – я не папуга.
Сподіваюся, знайдеться хтось, хто зрозуміє про що я говорю. Більшість, звичайно, засудить. Я і сама б засудила. Ще 3 місяці тому я б засудила. А зараз не можу. Я хочу відчувати себе людиною, жінкою. Коханою жінкою.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobieta.dziennik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
