fbpx

Вчора чоловік отримав чергову зарплату і поставив мене перед фактом, сказавши: «Ми будемо збирати гроші на квартиру нашій дитині». Я проти, і ось чому. Коли ми одружилися, я привела чоловіка жити до себе. Я жила з мамою і бабусею в старій квартирі, де багато років не робився ремонт

Вчора чоловік отримав чергову зарплату і поставив мене перед фактом, сказавши: «Ми будемо збирати гроші на квартиру нашій дитині». Я проти, і ось чому. Коли ми одружилися, я привела чоловіка жити до себе. Я жила з мамою і бабусею в старій квартирі, де багато років не робився ремонт…

Сьогодні чоловік отримав чергову зарплату і поставив мене перед фактом, сказавши: «Ми будемо збирати гроші на квартиру нашій дитині». Я проти, і ось чому.

Чоловік приїхав в моє місто на заробітки 10 років тому. Робота у нього важка, фізична. До нашого знайомства і шлюбу він жив сам в моєму місті 6 років. Всі зароблені гроші відсилав додому матері. Собі залишав буквально на хліб. Йому радили зібрати собі на квартиру в моєму місті, але він цього не зробив. Адже хотів допомагати матері!

У матері він був не єдиний син. Всі діти їй якось допомагали, але ніхто не віддавав тупо весь заробіток, тільки мій чоловік. Коли ми одружилися, я привела чоловіка жити до себе. Я жила з мамою і бабусею в старій квартирі, де багато років не робився ремонт.

Чоловік спочатку був добрим і милим. Почав робити ремонт в нашій квартирі. До мене ставився дуже добре.

З моїми рідними відносини у нього були злегка натягнуті, але вічливі. Я думала, звикне, і чудово заживемо.

Але минув рік, і чоловік став вести себе гірше. Почав випивати, став конфліктувати з моєю мамою. Іноді почав чіплятися до мене, докоряти старою квартирою та тим, що не було зроблено ремонт до нього.

Ось тут би мені й розлучитися з ним. Але мені, наївній, здалося, що це тимчасовий настрій у нього, що це тимчасові труднощі і все перемелеться. Що я зможу з ним якось домовитися і жити, як і раніше, добре. Я навіть пішла на поводу у чоловіка і народила дитину.

І тоді почалося щось! Нам стало не вистачати грошей. Я в декреті, декретні маленькі. Живемо загальним бюджетом з чоловіком, моїми мамою і бабусею.

Мама зі своєї пенсії платить за комунальні послуги і купує мені дорогі ліки. Решту жалюгідних копійок дає на господарство і на їжу. Собі мама перестала практично будь-що купувати.

У бабусі пенсія зовсім крихітна. Бабуся відкладає її собі знаєте. на що. Перед нашим весіллям у неї було вже багато накопичено, але вона все віддала нам, щоб справити весілля і зробити ремонт.

Чоловік розраховував, що його рідня скинеться нам на весілля, але цього не сталося. У підсумку, відгуляли його на зарплату і на заощадження бабусі, а родичі майже нічого й не подарували. Я такого пишного весілля не хотіла відпочатку, але чоловік дуже хотів. Я поступилася.

Всі 4 роки шлюбу чоловік допомагав своїй матері. Він відправляв їй гроші з кожної зарплати, зробив за свій рахунок ремонт фасаду і даху в її будинку. Купував в моєму місті і відправляв їй побутову техніку в її село.

Двічі було таке, що він ховав від мене гроші, щоб віддати їх матері. Ховав саме в складні моменти, коли у нас не було грошей. Правда відкривалася випадково. Я сварилася з ним через це, він, начебто, погоджувався, що я маю рацію. Усвідомлював свою провину, обіцяв, що більше такого не буде.

Потім його матері не стало. Будинок вона хотіла залишити молодшому улюбленому синові, але не залишила заповіту. Мій чоловік і інші її діти благородно (і вельми нерозумно, вважаю) відмовилися від своєї частини будинку на користь молодшого брата.

Молодший брат матері допомагав мало. Зате брати допомагали йому, зокрема, мій чоловік. У підсумку мій чоловік за все своє життя вклав в будинок матері купу грошей, в тому числі і за час нашого шлюбу.

По суті, це вже були наші спільні гроші. Від спадщини відмовився і залишився голий і босий. Нічого у нього свого немає. Я просила його не відмовлятися від своєї частини в будинку матері, але він мене не послухав.

Після народження дитини чоловік дуже змінився у ставлені до мене. Став неввічливо поводитися. Пошкодував мені грошей на їжу і все необхідне. Почав чіплятися до матірі з кожного приводу і без.

Став пити багато. Постійно свариться зі мною, критикує кожну моя дія. Я вагаюся з ним розлучитися, тому що дитина ще маленька, в садок поки йому рано. Сама я фінансово не потягну дитини. Я лікуюся, але не факт, що вилікуюсь. У мене реорганізація на роботі, і, можливо, мені не буде, куди вийти після декрету.

Чоловік розуміє всі мої труднощі і слабкі місця і користується цим. Йому шкода витрачати свою зарплату на мене, дитину і, особливо, на моїх маму і бабусю. Він уже дорікає мене, що він нас всіх утримує.

Але це не так! Адже моя мама зі своєї пенсії платить за комунальні послуги і за мої ліки. Я отримую хоч і мізерні, але декретні. Бабуся отримує пенсію, хоч і відкладає її, але ці заощадження все одно в підсумку дістануться нам, щоб ми не витрачалися.

У нас були раніше мрії щодо покупки в майбутньому квартири для нашої дитини. Я б сама дуже цього хотіла, але у нас дуже мало грошей зараз. Ми не потягнемо це.

Однак чоловік вважає інакше. Ось зараз він вирішив, що треба відкладати приблизно третину від його зарплати на покупку квартири в майбутньому. Це означає, що доведеться на всьому економити багато-багато років. Мені ця ідея не подобається.

Я вмовляю чоловіка почекати хоча б моменту, щоб я вийшла на роботу, і стало більше грошей. Але він напирає на те, що це він приносить зараз всі гроші, тому йому і вирішувати. А інакше нам, мовляв, не по дорозі.

Я переживаю, що ми ось так будемо економити, жити впроголодь кілька років, а потім наші з чоловіком стосунки зовсім погіршаться, ми вирішимо-таки розлучитися, і він піде, забравши ці накопичені гроші. Адже це буде накопичення з його зарплати.

І я не отримаю нічого, зате буду жити зараз, в усьому собі відмовляючи. Я взагалі підозрюю, що чоловік затіяв цю ідею зовсім не заради дитини. Він просто хоче купити собі квартиру.

Виходить, до шлюбу він не назбирав грошей, не купив квартиру, тому що всі гроші посилав мамі. А тепер хоче за рахунок економії на мені і дитині зібрати собі на квартиру в шлюбі.

Я висловила ці міркування. Чоловік сказав, що він теж переживає, що я через пару років з ним розлучуся і вижену його з дому. Адже я вже погрожувала це зробити. Я заперечую, що ніколи не зроблю цього, якщо тільки він не буде далі пити і принижувати моїх маму і бабусю. Його так добре прийняли у нас, а він так себе гидко веде тепер! Все залежить від його поведінки. Я його виганяти не хочу.

Не знаю, чим це закінчиться. Але я вже так втомилася від поведінки чоловіка. Я не знаю, за що мені цей хрест – і проблеми зі здоров’ям, і такий чоловік, і ростити дитину самій в разі розлучення.

Якби я знала, яким буде мій чоловік, я б не вийшла за нього заміж. До весілля він був не такий.

Якби я знала, що його причіпки і легкі сварки з моєю мамою переростуть в таку бридке поведінку і жадібність в майбутньому, я б розлучилася з ним і не народжувала. Життя перетворилося на щось дивне…

Але ж у нас є дитинка і приймати невиважені рішення я просто не можу собі дозволити!

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page