Вчора й спати через усе це не могла, сьогодні ледве день витримала. Місяць по копійці збирала невістці на подарунок, радісно вручила його, але за хвилину до мене підійшов син.
Вчора у моєї невістки Уляни був день народження. Дата кругла, 40 років, тому вони із сином вирішили відзначати у ресторані, хоч і час такий. Гостей запросили небагато, тільки найближчі, але у хорошому закладі.
Син повідомив про це заздалегідь, бо весь місяць я збирала невістці гроші на подарунок. Поклала конверт і потроху складала туди купюри. Довелося сильно обмежитися у витратах, але що вдієш.
Ми з чоловіком на пенсії. З грошима зараз важко. Виплати у нас непогані, проте витрат останнім часом додалося. Справа в тому, що мій чоловік захворів. Все життя він працював на виробництві, от і наслідки. Тому більшість грошей йде на його відновлення. Адже йому лише 65, хочеться ще повноцінного життя.
Син зараз не може нам допомагати. Він лише кілька років тому одружився вдруге, зараз активно вкладається у сім’ю і платить аліменти дитині від першого шлюбу.
За кілька років син зміг відкрити свою крамницю, вже й перший внесок за квартиру зробив. Все сам, нічого у батьків дружини не просив, хоч вони й заможні. А ми не просили нічого в нього, не до нас йому зараз.
Він і заходить рідко, не дзвонить зовсім. Дуже пишаюся сином, адже він у мене такий молодець. Але й дуже сумую, адже зовсім на нас у нього часу не залишається. Тому мені було приємно, що нас запросили на день народження невістки. А без подарунка йти негарно, тому я почала відкладати.
До призначеної дати у моєму конверті зібралася непогана сума. Принаймні мені так здалося. Я навіть сходила до банку, щоб поміняти на гарну купюру – 200 доларів. Ішла на свято щаслива та задоволена собою. На святі кожен підходив та вітав невістку. Я теж підійшла, сказала добрі слова. Подякувала невістці за те, що вона ощасливила мого синочка. Після цього вручила конверт та пішла до свого місця.
Ще не встигли всі сісти на свої місця, як до мене підійшов син. Він відкликав мене на кухню. Дивлюся, а в нього мій конверт у руці. Сам син виглядає невдоволено. Коли двері зачинилися, він простяг мені конверт і сказав:
«Мам, навіщо ти так мене ганьбиш? Краще б із порожніми руками прийшла, аніж із цими копійками. Цього й на манікюр добрий не вистачить. Теща із тестем подарували тисячу доларів. А це що?”
Я розгубилася і не знала, що сказати. Взяла конверт і одразу пішла додому. Мабуть, на цьому святі мене не так сильно чекали, як я думала.
Син за весь день сьогодні й не подзвонив. Довго думала я про все це. Може, й справді треба було більше грошей подарувати? Можна було позичити, потім віддавала б потроху. Але й син міг би мене зрозуміти. Він знає, як нам непросто зараз. Навіть не знаю, що й думати і як далі спілкуватися з невісткою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com