Вчора йшла з базару нашого якраз о 10 ранку, дай, думаю, зайду до невістки, якраз огірків три кілограми дешевих купила, думаю – віддам, нехай закриє. Ну й кави вип’ю заодно, перепочину. Відмикаю своїми ключами, проходжу в кімнати – спить!
– Соломіє, серденько, вечір добрий! – вітаюся з невісточною. Соломія потягується, щось мурчить у відповідь.
Далі – більше. Дивлюся на відчинені настіж двері шафи:
– А чого це ти одяг на полички одразу складаєш? А випрасувати спочатку? Чи забула, де праска стоїть і дошка для прасування, яку я тобі на день ангела подарувала? Навіщо було заміж виходити, сонечко?
У смітнику бачу – обгортка від “Снікерса” – мій син снідав! А яєчню чи хоча б канапки чоловіку слабо встати й зробити?
Я й справді не розумію, навіщо було заміж виходити! Невже Соломії не хочеться, щоб її чоловік виглядав доглянуто і охайно?
Моя невістка не прасує одяг Тараса, її не турбує зовнішній вигляд його речей, не виводить з сорочок мого сина плями, не відбілює комірці білих сорочок.
Звичайно, я розумію, що вона з дитиною у декреті і в неї повно турбот і обов’язків, але подібне відбувалося і до народження онучки Злати. Це від людини залежить, я так вважаю, якщо людина лінива – то вона лінива.
Наша Соломія обожнює відвести Златуню до дитсадка, а потім повернутися і далі спати, ну де таке бачено? А домашні справи хтось інший за неї прийде зробить?
Я кілька місяців подарувала на день ангела невістці нову дошку для прасування, це ж набагато зручніше, ніж на столі гладити, але я жодного разу ще свій подарунок у дії не бачила! Так і стоїть на лоджії.
Одяг вона закине все в пральну машину, потім в сушарку, висохло – і в шафу, і все, не гладить взагалі, ні чоловіка речі, ні свій, ні дитини одяг. Та що там казати – у неї постіль не глажена! Ось така недогосподиня моя невістка!
А це вже аж сльози у мене виступили від співчуття до сина! Заглянула я у смітник, а там обгортка від “Снікерса”, ось що мій син снідав!
Зате Соломія годинами сидить у соціальних мережах, чудово встигає виставити фото родини або картинку з розумною цитатою, фотозвіт про поїзду якусь чи похід в кафе. Вона фотографує Златочку у всіх ракурсах і робить із себе ідеальну маму.
А це невістка недавно заявила мені, що вона блогер тепер, і скоро це захоплення їй приноситиме дохід, що вона ось-ось почне пристойно заробляти на рекламі і зарплата у неї буде більша, ніж у Тараса.
Ну які казочки! Не кажи гоп, поки не перестрибнеш, дівчинко, як кажуть.
На чоловіка, як я бачу, в неї часу немає, а на якісь нісенітниці – будь ласка, вистачає вільних хвилин скільки завгодно. А син мовчить, невже подобається так жити? Він же немов холостяк, тільки що при дружині живій офіційній.
Коли я вкотре побачила на Тарасові діряві шкарпетки і сорочку з жовтими колами, я вже не витримала, прийшла і все висловила невістці. А у відповідь від Соломії почула:
– Та годі Вам, Олено Георгієвно, ваш син не маленький хлопчик, щоб я стежила за його шкарпетками чи сорочками. Тарасикові вже 32, він не може діряві носки у відро для сміття викинути і нові собі купити? Ні? Не смішіть.
Якщо маєте бажання, візьміть та подаруйте йому набір голок-ниток або сто пар однакових носків. Я йому не мама. У шлюбі ми з Вашим сином – партнери, я не підписувалася йому у хатні робітниці.
Не можливо з нею розмовляти ні при зустрічі, ні по телефону, з цією Соломією!
Прийшла оце сьогодні, хотіла змусити невістку одяг перегладити, а вона зачинилася у спальні, ввімкнула музику на телефоні і далі спати. Я посуд перемила, який зі сніданку лишився, і пішла у сльозах засмучена додому.
Я так скажу, це не родина, у якій така байдужість з боку жінки. Не знаю навіть, що робити. Сину постійно натякаю, що йому варто знайти хорошу дружину, а Соломію цю забути. Звертаю його увагу на недоліки невістки, пояснюю, що так не має бути, як у них вдома, це не нормально.
Що мені лишається? Сподіваюся, рано чи пізно син дослухається слів матері. Адже моя материнська душа бажає Тарасу тільки найкращого, а не такого ось “щастя” як наша Соломія.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com