Навіть не сумніваюся, що зараз мене засудять, але мені дуже сумно за свого чоловіка. Вчора мама чоловіка Тетяна Володимирівна зібрала всю сім’ю: онуки, діти, невістки – всі від малого до великого, щоб озвучити свій заповіт. Нашому здивування не було межі.
Тетяна Володимирівна розподілила все так: трикімнатна квартира в центрі міста дісталася молодшому синові, старшому синові, тобто моєму чоловіку Віталію, дача, мені якісь дрібнички, іншим родичам різне: кому годинник, кому якісь акції, кому техніка. Словом, усі були трохи збентежені.
Особливо я. Чому такий поділ? Коли всі потроху розійшлися, Віталій підійшов до мами і спитав, мовляв, мамо, чому ти вирішила поділити все саме так? Звичайно, це твоє рішення, я погоджуся з ним. Але мені здається, що можна було зробити якось інакше? Ти розкажеш мені, чому ти вирішила ось так?
І мама повідомила йому ось що. Мовляв, увесь час вони, батьки, витрачали більше часу на нього, Віталика, бо сподівалися, що з нього вийде справжній, професійний дипломат, який працюватиме і житиме в іншій країні. Але не склалося. Вони брали активну участь у особистому житті, влаштовували Віталику весілля.
Тобто, поки вони мали ресурс, вони вкладали їх у старшого, а молодший, Юрій, уваги недоотримував. Вони вважають, що саме тому він має багато невдач. І університет облишив, і видатним спортсменом не став, хоча був близький до цього. Поки батьки поралися з онуком старшого, молодший одружився з першою дівчиною, що зустрілася.
– І потім, – продовжувала свекруха, – ви взяли квартиру під виплату, у вас є власне житло, а Юрко живе у своєї дружини, на утриманні у її батьків. Сидить у декреті, а вона працює, бо в неї зарплата більша. Вони житло ніяк не зможуть купити, просто не потягнуть. Бідні, як миші церковні. Тому, синку, вибачай, ти ж розумиієш, що брату потрібніше, а у вас все є, – завершила вона свої пояснення Віталію.
Пишу сюди про це все, бо просто відчуваю несправедливість. Краще б у притулок все віддала, не було б так прикро. А Віталик, що скаже? Заповіт не змінити. Ось дивлюсь на нього і сумно мені. Просто шкода. З Тетяною Володимирівною навіть говорити після цього не хочеться. Не знаю, як навіть внуків їй тепер давати для спілкування, якщо вона дала зрозумвти, що їй байдуже майбутнє наших дітей, її хвилює тільки родина молодшого сина.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
