Вчора нам машина привезла пінопласт, ми його вигрузили і поскладали на подвір’ї. Ох і “концерт” зчинила Люба. Сусідка сказала, що ми крадії, і не за власний кошт робимо ремонти. На даний час мій чоловік працює в райдержадміністрації, так вона не полінувалася туди зателефонувати і спитати, звідки в нього на цю покупку гроші, може він їх “обкручує”. Фінал був для неї неочікуваний!
Цілий день наша сусідка не знаходила собі місця. А всьому виною пінопласт…
Вчора мала неприємну ситуацію зі своєю сусідкою. З любою ми живемо по сусідству майже все своє життя, колись сусідство розділяли наші батьки, а тепер і ми.
Так склалося життя у Люби, що вона рано вийшла заміж, та з чоловіком в них не було дітей. Цей шлюб проіснував шість років і вони розійшлися.
Десь до року часу Люба знову виходить заміж за чоловіка, як то кажуть в нас в селі, з “лівими руками”. Та чоловік статний, високий і красивої вроди.
Поряд з ним Люба себе вела гордо, та в будинку з нього користі ніякої, самі розумієте коли живеш в селі, то постійно потрібні чоловічі руки.
Тому сусідка часто просила аби мій чоловік їй допомагав. Раніше мій чоловік працював на заводі у Львові, буває, добу відпрацює, а у вихідний за роботу по дому береться. Люба постійно заздрила мені, що в мене чоловік має золоті руки, які беруться за будь яку роботу.
Попри те, що ми постійно допомагали їй, вона завжди знаходила причину, аби нас чимось “вколоти”. То моя курка зайшла до неї в сад, то собака наша вночі їй спати не давала.
А коли мої сини забігали до неї в гості, то вона бігала за ними і не дозволяла нічого чіпати в будинку. Люба дуже любила різні вироби з глини, вони в неї були по всюди, від мініатюри до великих фігурок.
В неї все завжди мало стояти на своїх місцях, така в неї вже була вимога до порядку. З другим чоловіком Люба також не змогла мати дітей. З плином часу чоловік Люби почав заглядати до чарки. А це вічні “бурі” і верески, які було чутно, аж до нас на подвір’я.
Майже кожного літа ми з чоловіком плануємо якусь серйозну роботу біля будинку, минулого року робили ремонт хлопцям в кімнаті, а цього літа вирішили утеплити хату.
Цілий рік ми зазвичай відкладаємо на нашу мрію і літом приступаємо до роботи.
Вчора нам машина привезла пінопласт, ми його вигрузили і поскладали на подвір’ї.
Ох і концерт зчинила Люба, вона звинувачувала нас, що ми крадії, і не за власний кошт робимо ремонти.
На даний час мій чоловік працює в райдержадміністрації, так вона не полінувалася туди зателефонувати і спитати, звідки в мого чоловіка гроші на пінопласт, може він їх “обкручує”. Чи часом він не за їхні гроші ми той пінопласт придбали.
Цілий день наша сусідка не знаходила собі місця. Видзвонювала на всі можливі інстанції і нічого “доброго для себе” не виявила.
Вже сьогодні її навіть не видно на подвір’ї. Мої діти питають: “Мамо, а чи можна наш будинок перенести в інше місце? Подалі від тітки Люби?”
А я не маю вже більше сил жити поряд з такою “недолюдиною”.
Можливо ви мені підкажете, як пояснити цій людині, щоб пильнувала за своїм життям і не лізла в наше?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла