fbpx
життєві історії
Вчора мати чоловіка подзвонила з претензіями, що я повинна відшкодувати їй шкоду, заподіяну шахраями. З її слів, це я винна, що її обдурили: я погано її відмовляла. Природно, відшкодовувати їй ніхто нічого не збирається – буде їй урок на майбутнє

Знову я в усьому винна, як завжди. Свекруха синові не додзвонилася, зателефонувала мені і каже:

– Бери всі ваші заощадження і терміново до мене. З соцзабезу прийшли, гроші на нові змінюють за дуже вигідним курсом, в 2 рази більше купити на них можна. Я домовилася, вони тебе почекають. Давай швидше.

Я їй давай пояснювати, що це не з соцзабезу до неї прийшли, а шахраї завітали, пенсіонерів так обманюють. Сказала, щоб вона їх чаєм напоїла і зуби заговорила, а я поліцію викликом і до неї приїду.

Вона на мене давай кричати:

– Та як ти смієш на чесних людей наговорювати. Сама аферистка, за квартиру заміж вийшла і інших по собі судиш? Я як краще хотіла, вам зателефонувала, а ти мене від зиск відговорюватися? Ось ще, шмакодявок всяких слухати, – і трубку кинула.

Я швидко одяглася, паралельно з цим зателефонувала чоловікові – він не бере. Я в поліцію зателефонувала, пояснила що там пенсіонерку шахраї обманюють, вони обіцяли приїхати. Уже сидячи в машині, набираю брата двоюрідного – Дімку, він живе неподалік, кажу йому про шахраїв, ною, що однією страшно їхати. Він каже:

– Через 5 хвилин вийду.

Я його забрала і відразу до свекрухи. Мати чоловіка мені двері відчинила і з виразом почуття власної переваги на обличчі, давай в мене тикати пачкою грошей:

– От бачиш. А ти, зі своєю заздрістю, позбавити мене цього хотіла. Гроші сина привласнила, він матері ні копійки не дає, а тепер я і без вас впораюся.

Я розглянула купюри – вони були номіналом по 100 гривень. Схожі на ті, що недавно з’явилися, але взагалі без водяних знаків.

Свекруха гордо додала:

– Тисячу на дві міняли. Я Федорівні подзвонила, вона мені займе 10 тисяч, завтра знову прийдуть, поміняють.

Я намотала собі на вус, що завтра аферисти знову до неї з’являться. Але тут мати чоловіка побачила за моєю спиною Дімку, і як закричала:

– З коханцем приїхала! Як я своє добро збільшила, відразу примчала! Пограбувати мене задумали? А потім позбутися, як від свідка? Не вийде! Допоможіть! Ааааа, допоможіть!

Я спробувала її заспокоїти, пояснити, що Дімка – мій брат, що ми допомогти їй хотіли, що я злякалася одна до неї їхати – раптом шахраї ще тут би були.

Свекруха не замовкала, вона кричала і намагалася виштовхнути мене з квартири. Тут і доблесні правоохоронці нагодилися. Свекруха зраділо затикала в нас пальцем:

– Ось вона, аферистка. А цей – подільник її.

Моїх слів про те, що це я їх і викликала, ніхто не слухав. На всі заперечення, браві хлопці в формі відповідали:

– У відділенні розберуться.

Нас з Дімкой запихали в бобик, відвезли у відділок і посадили за грати. Я просто не вірила в те, що відбувається. Наступного разу, я навіть з дивана не встану, щоб свекручі допомогти.

Через кілька годин за мною прийшли. На столі у слідчого вже лежало заяву свекрухи про те, що я робила замах на її життя і майно. Благо, слідчий – адекватний мужик попався.

Я йому все пояснила, розповіла про те, що це я поліцію викликала і про те, що завтра аферисти знову до неї прийдуть. Він мені повірив і мене відпустили під розписку.

Вийшовши з відділення поліції, я відразу зателефонувала чоловікові. Він знову не брав трубку. Тоді я вирішила дочекатися Дімку, з’їздити за машиною, а потім додому.

Чоловік був удома, він збирав речі. Палаючи праведним гнівом, він звинуватив мене в зраді і в тому, в чому кількома годинами раніше мене звинувачувала свекруха. Я була зла, втомлена і голодна. Сіла на диван і запитала:

– Що з матусею поспілкувався? Сядь і слухай.

Я розповіла йому про події сьогоднішнього дня, запропонувала зателефонувати Дімці, щоб він підтвердив все, що відбулося. Чоловік видзвонив мого брата і той прийшов до нас додому. До кінця оповідання ми вже сміялися над нашими пригодами. Для мене це був просто безцінний досвід – я вперше в житті побувала в тюрмі.

Аферистів, які змінювали гроші довірливим пенсіонерам, так і не знайшли – на наступний день до свекрухи вони не з’явилися. З мене і Дімки зняли всі звинувачення, а свекрухи погрозили пальчиком за обмову чесних людей.

Так би ця історія і закінчилася, якби вчора мати чоловіка не подзвонила з претензіями, що я повинна відшкодувати їй шкоду, заподіяну шахраями. З її слів, це я винна, що її обдурили: я погано її відмовляла. Природно, відшкодовувати їй ніхто нічого не збирається – буде їй урок на майбутнє.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page