З Романом ми разом але майже 12 років, познайомилися і почали зустрічатися коли нам по 18 було. Родину створювати одразу не поспішали, хотіли стати міцно на ноги, адже обоє ми з не багатих родин.
У Роми одна мама Віра Назарівна, тата рано не стало. Я з родини, в який ще троє менших за мене дітей.
Ми з Романом обоє вступили на бюджетне навчання у виш, там і познайомилися. На четвертому курсі перейшли на заочне відділення, влаштувалися на роботу, почали жити разом.
Їздили разом в Іспанію на заробітки, потім повернулися, бо вирішили жити і розвиватися в Україні, та й маму саму Роман не хотів залишати, адже він єдиний син.
Купили свою квартиру в Тернополі, відкрили свій маленький бізнес, збирали гроші на весілля і подорож.
А в 2015 році Романа поїхав захищати Україну на схід. З того часу він став військовим. Іноді бував дома, але вже його і моє життя повʼязане назавжди з тим, що відбувається вже 9 років.
Коли сталося повномасштабне вторгнення, Роман був дома, але знову не залишився осторонь і поїхав захищати Батьківщину. Я чекала. Ми так і не розписалися досі, нам і так всі ці роки дуже добре разом.
Але сталося те, чого ніхто не міг передбачити. Роман повернувся кілька місяців тому додому з фронту назавжди.
Він живий, дякувати Богу, але більше ніколи не зможе ходити власними ногами, все життя йому тепер пересуватися у візку.
Але це нічого не міняє, я хочу завжди бути разом з ним, адже він моя доля і я його дуже сильно кохаю.
Ми вирішили розписатися нарешті у ці вихідні і стати повноцінною родиною. Займатися далі нашим бізнесом, допомагати, як можемо, країні, народити дітей.
Розпис у суботу. Але вчора на розмову до мене прийшла моя майбутня свекруха Віра Назарівна, з якою ми знайомі вже 10 років.
Саме тому вона й здивувала мене неприємно, адже ладно б, якщо б мене не знала, а так ми вже скільки знайомі.
Віра Назарівна попросила мене відмовитися від весілля і піти від її сина, не псувати Роману життя, адже вона впевнена, що я в майбутньому його залишу або буду зраджувати, бо захочу повноцінного життя зі здоровим чоловіком.
Сказала, що зараз я цього не розумію, але потім так обов’язково станеться. Говорила, що вона сама про нього дбатиме, що це їхня, значить, доля, а я маю жити своїм життям і забути про них.
Сказала, що якщо я її не послухаю, зробить все, щоб розлучити нас, бо хоче захистити свого сина від болю в майбутньому.
Віра Назарівна пішла, а я проплакала всю ніч. Адже вона не права!
Роман все одно для мене той самий мій коханий, хоч і змінився, і я впевнена в собі, у своїх почуттях.
Хіба ми не заслужили нарешті на сімейне щастя? Чому мама Романа вирішила йому завадити?
Я не знаю, як змінити думку свекрухи, як переконати її не втручатися в наше життя?
Адже її син якраз щасливий зі мною, а я – з ним! І ми будемо разом попри все! Всім миру і добра.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
