Вчора під час вечері чоловік відсунув тарілку з гарбузовим супов від себе, сказав, що таке їсти не буде, що йому потрібні борщ і холодець, та ще й такі, як варить його мамця. Ну це вже зашквар!
І ось я до вас, дорогі читачки сайту, з таким питанням. Макар мій і раніше був перебірливий в їжі, але останнім часом перебирає в їжі просто страшно, аж занадто.
Овочі він майже не їсть, тільки картоплю, цибулю та помідори. Куряче філе не хоче, хоча коли приготувала в сметані з часничком – хвалив. Рибу визнає тільки смажену. Рис визнає лише у плові. Їсть все жирне.
Ми їмо разом! А потім я гладшаю і сама собі не подобаюся, заганяю себе дієтами. У мене фізично нема сил готувати йому і собі окремо. Але що робити?
Позавчора хотіла приготувати сосиски у тісті. Прийшла додому, бігом руки помила, фартух накинула і готую тісто. А Макар раніше мене додому прийшов і грав на компі до мого приходу. Я промовчала, готую.
Щойно муки всипала – він питає: а що ти готуєш. Я сказала. Скривився і каже – я це їсти не буду. Хоча раніше їв із задоволенням, нахвалював. Ну, а тепер отакі зміни в смаках, маю готувати як його матуся.
Я запитую: а з тістом що робити? У мене настрій зник, я образилася, тісто викинула. В результаті він собі кебаб-напівфабрикат посмажив, а я варені овочі їла. Він не розуміє, чого мені прикро.
Вчора – ситуація, яку я описала вище. Борщ і холодець йому треба! Як у свекрухи! Я сказала, що хай до неї йде і там їсть і живе, знову – конфлікт. Дістав собі пельмені. Я так втомилася вже.
Хтось стикався з такою ситуацією? Я добре готую. А він по два-три рази на тиждень почав мені це влаштовувати. І що робити? Хоч розлучайся, чесне слово.
Мені дуже прикро, що мою працю й старання не цінують. Я тепер взагалі не хочу братися готувати, щоб не нарватися на закиди. Я додому втомлена приходжу, готую, прибираю, гладжу. Ні, щоб дякую сказати. Та де там. Порадьте, як бути? Чи тікати, поки діток нема?
Фото ілюстративне, авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну