fbpx

Вчора попрощалися ми з Тамарою Василівною. В цей день зібралися найрідніші люди і розділили з нами це горе. Сьогодні ж я зрозуміла, що з вечора залишилось багато їжі і вирішила, частинку віддати сусідці. Галина, самотня жіночка, з нею ми давно спілкуємося, дітей вона не має і хоч іноді характер скверний, та допомогти може. І ось заходжу я до Галини, приношу трішки зі столу, а сусідка вирішила мене запросити на чай. Почала вона мене розпитувати, хоч і намагалася співчувати, але потім від неї почали відлітати дивні коментарі

Знаєте, як би там не було, але Тамара Василівна була хорошою жінкою. Найкраще, що вона зробила, так це виховала свого сина Андрія, який є тепер моїм чоловіком.

Різне в нас було з моєю свекрухою і сперечалися і мирилися, але як треба було, то вона все мені допомагала, і з дітьми могла посидіти. Хоча останнім часом Тамара Василівна мені сильно надокучала, вже пізніше я дізналася, що причиною того була недуга.

Коли ми почали лікування то було вже пізно і єдине, що ми могли зробити, так це відтягнути останню хвилину. Лікарі нам казали, що випадок важкий, але шанси є.

Коли гроші почали закінчуватися, я навіть запропонувала чоловікові віддати на лікування ті гроші, що ми відкладали на автівку.

Не легко нам ті гроші далися, та й я вже уявляла, як буду їздити у справах на новенькій автівці.

Та як не старалися, скільки б грошей не пішло, Тамара Василівна відійшла у інший світ.

Важко мені було, а моєму чоловікові, ще гірше було.

Я намагалася підтримати Андрія, але це було не так легко.

І ось вчора попрощалися ми з Тамарою Василівною. В цей день найрідніші і найближчі люди зібралися і розділили з нами це горе. Сьогодні ж я зрозуміла, що з вечора залишилось багато їжі і вирішила, частинку віддати сусідці.

Галина самотня жіночка, з нею ми давно спілкуємося, дітей вона не має і хоч іноді характер скверний, та допомогти може.
І ось заходжу я до Галини, приношу трішки зі столу. А сусідка вирішила мене запросити на чай.

Почала вона мене розпитувати, хоч і намагалася співчувати, але потім від неї почали відлітати дивні коментарі.

– Я б на твоєму місці взагалі б не горювала. Ти що, забула скільки нервів тобі свекруха з’їла? Тим більше, вам в спадок її хата може перейти. Ну невже це не супер? – сказала Галина.

– Не розумію, я ти можеш таке казати – відповіла я. – Невже тобі нікого й нічого не шкода?

– Єдине, що мені шкода, так це ті гроші, які ви витратили на Тамару Василівну. Вона б і так не довго ще на цьому світі ходила, а так би ви автівку мали б нову.

Я не знала як на це реагувати, тож просто вийшла і навіть не попрощалася. Хоч минуло небагато часу, але Галина й не збирається вибачатися. Вона думає, що це я неввічливо поводилася і маю вибачитися.

А що думаєте ви? Хто в тій ситуації має рацію? І як би ви вчинили на моєму місці?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page