fbpx

Вчора я акуратно повідомила чоловіку, що мені потрібно купити весняну курточку, а він не підбираючи слів сказав, на це навіть не обговорюється, оскільки в березні я вже придбала собі кросівки – ліміт вичерпано. Після цього закралась лише одна думка. Але в нас маленький син. Я в розпачі!

Я повинна виправдовувати кожну витрачену гривню перед своїм чоловіком.

У нас з чоловіком пристойні доходи. Навіть після виплати щомісячної іпотеки та необхідних витрат у нас залишається достатньо грошей, щоб час від часу балувати себе. Я, наприклад, полюбляю придбати собі новий одяг чи косметику. Мій чоловік, в свою чергу, навіть чути про це не хоче і стежить за кожною копійкою, яка йде з нашого рахунку. З мені досить.

Я заміжня три роки, виховуємо з чоловіком дворічного сина. Я повернулася на роботу пів року тому. Малечу вдень доглядають бабусі. Вони чергуються щотижня, і поки що всі повністю задоволені цим.

Я повернулася на роботу не тільки тому, що мені було дуже нудно вдома, але головним чином через гроші. У нас є іпотека і останнім часом нам помітно не вистачає одного доходу. Зараз ми обоє заробляємо, нам вистачає на виплати і залишається після того, як вони виплачені і покриються необхідні витрати. Але чоловік все одно поводиться так, ніби ми живемо лише на одну зарплату.

Протягом майже двох років, коли я була дома, Олег перевіряв кожну річ, яку я купляла, перевіряючи всі чеки, і чи насправді мені це потрібно. Я розуміла, що ми дійсно живемо на межі можливостей і намагалася не витрачати дарма. Інколи нам допомагали і батьки, тож у підсумку все йшло добре.

Але жили ми не бідно, могли собі дозволити відпочинок на морі, де-не-де смачно повечеряти, а вдома завжди був повний холодильник. Щоправда, я не витрачалася на речі собі, не потребувала нової косметики чи одягу, джинсів, футболок і светрів вистачало і тих, що в мене були до появи дитинки. Ось на чому ми не економили, так це був наш син, йому завжди щось було потрібно.

Я з нетерпінням чекала того факту, що коли я піду на роботу, ми вже не будемо так дбати про кожну копійку. Наші доходи зростуть і можна трішки розслабитися.

Але я помилялася, щойно я отримала свою першу зарплату, мій чоловік чітко зрозумів, куди буде дівати кожну гривню. Лише для сімейних потреб він “відміряв” кілька тисяч — саме так він це назвав. Коли я запротестувала, що мені потрібно купити новий одяг, оскільки я набрала кілька кілограмів, він погодився з великим самозреченням, але сказав, що це буде рідко.

Я була в подиві, я не впізнавала свого чоловіка. До і після весілля він поводився зовсім по-різному. У кожного з нас був свій “гаманець”, кожен відповідав за певну частину домашніх витрат, гроші, які залишалися, були нашою особистою справою. Мені й на думку не приходило пояснювати чоловікові, скільки мені обійшлися нові туфлі, водночас я не хотіла знати, скільки вони з друзями витратили на спільний відпочинок з “пінним”.

Як тільки я засіла вдома з дитиною, ми закрили мій рахунок, і всі наші гроші переходять на рахунок Олега. Звичайно, я маю доступ до нього, але мій чоловік стежить за кожним переказом, який я проводжу. Він налаштував SMS-сервіс, щоб банк надсилав йому повідомлення про кожен рух по рахунку.

Порахував наші доходи і витрати до вінця. Він піклується про виплати іпотеки, оплату інших речей навколо житла та автомобіля. Він залишив мене відповідальною за покупки та витрати на дитину. Він завжди дає мені гроші 15 числа місяця на побутові покупки (продукти, аптеки), і тільки від мене залежить, чи мені цього вистачить. Мушу визнати, що він давав мені достатньо грошей, тому іноді я намагалася купити собі щось дрібне. Але він це зрозумів, і відтоді я показую йому чеки з магазину, щоб він міг побачити, чи я не витрачаю даремно гроші на непотрібні речі.

Я розумію, що мій чоловік хвилюється, як звести кінці з кінцями, але те, як він поводиться, межує з одержимістю. Вчора, коли я сказала йому, що купила туш за 300 гривень, він сказав мені, що я і так красива, і можна було без цього обійтися. Або тиждень тому я сказала йому, що мені треба купити нову куртку на весну, Олег відповів, що про це не може бути й мови, тому що я вже купила нове взуття в тому місяці.

Його поведінка вже приводить мене у відчай. Боюся, що у мого чоловіка щось з головою, не розумію, звідки в нього ця нав’язлива ідея не витрачати “на зайве” навіть копійки. Водночас я знаю, що у нас не така вже й погана ситуація, незважаючи на те, що ми виплачуємо іпотеку, у нас щомісяця залишаються гроші, тому нам не потрібно так трепетно ​​стежити за кожною копійкою.

Думаю, єдиний вихід – переконати чоловіка вилікуватися, але я не знаю, як. Часом мене нудить від його одержимості й стеження за тим, на що я витрачаю. Іноді я воліла б забрати сина і покинути його.

Що робити в такому випадку?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page