Вчора я дізналася, що мій син кожного місяця зі своєї зарплати дає 20 тисяч гривень невістці просто на шопінг.
Це в той час, коли в мене три з половиною тисячі пенсія, і я позичаю у сусідів, щоб оплатити комунальні.
Я дізналася це випадково. Зайшла до нього в гості, бо він живе в іншому районі, не часто приїжджає, а мені хотілося його побачити. Син саме розмовляв по телефону й не помітив, як я зайшла. Я почула, як він каже:
— Та бери, Оксано, купуй, що хочеш. Я ж тобі кожного місяця даю двадцятку, на шмотки вистачить.
Я аж сіла на крісло. Він закінчив розмову, а я питаю:
— Синку, це що, правда?
Він навіть не зрозумів, про що я, усміхнувся:
— Що правда?
— Ти справді даєш Оксані двадцять тисяч на шопінг?
— Мамо, ти підслуховувала?
— Я випадково почула! А ти мені скажи, це правда чи ні?
Син зітхнув і кивнув. Каже:
— Правда, а що тут такого? Це моя дружина, я заробляю, я їй даю.
Мені наче повітря забракло на якусь мить. У мене пенсія три з половиною тисячі! Я економлю на всьому, навіть на хлібі. Деколи позичаю гроші в сусідів, щоб сплатити за світло.
А він ось так, просто, щомісяця віддає двадцять тисяч гривень, щоб його жінка ходила по магазинах?
— Синку, ти розумієш, що це великі гроші?
— Мамо, це моє рішення, не треба мене вчити.
Я глибоко вдихнула, щоб не перейти на крик.
— А ти взагалі знаєш, що мені бракує грошей на життя?
Син знизав плечима:
— Якби треба було, ти б попросила.
— То я прошу.
Його погляд змінився. Він насупився:
— Мамо, я допомагаю тобі, коли можу, але я не можу фінансувати всіх.
— Але ж Оксана не “всі”, правда? Їй ти можеш віддавати стільки грошей, а мені — ні?
Він зітхнув, встав і почав ходити кімнатою.
— Ти ж розумієш, що я маю забезпечувати свою сім’ю.
— А я тобі хто? Я не сім’я?
Він мовчав. Це мовчання було гірше за будь-які слова.
— Добре, — сказала я, встаючи. — Ти зробив свій вибір.
Я пішла, не дочекавшись, поки він щось скаже. Йшла додому й ледве стримувала сльози.
Я його ростила, я його піднімала, я останнє віддавала, а тепер у його житті головне — його дружина й її шопінг.
Що мені робити? Як мені це пережити? Чи варто було взагалі піднімати цю тему, якщо в результаті я залишилася ще більш самотньою?
Дуже потребую якихось пораді і думок збоку, як мені поводитися тепер з родиною сина? Як відмовити чоловіка давати дружиті так гроші просто на розваги і безглузді витрати?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
