– Вчитися, мамо, я не буду, це пуста трата часу. Головне, знайти багатого нареченого, вийти заміж за заможного чоловіка, – і дочка знову відвернулася до дзеркала, продовжила наводити красу. А що я можу їй сказати? Що вона знайде собі роботу і зможе купити собі житло або машину, якщо отримає вищу освіту? Але я і сама знаю, що це не так.
Моя дочка наступного року закінчує школу, і вчитися далі не збирається, не відчуває тяги до жодної професії.
Справа навіть не в тому, що вона і в школі не дуже добре вчиться, а в тому, що вважає таке навчання марною тратою часу. Їй цікаві тільки дискотеки, посиденьки з подругами та до ночі сидить в «Інстаграмі». Вона наводить купу прикладів, коли її знайомі після університетів не можуть знайти роботу, йдуть торгувати на ринок, тому що кругом або потрібен досвід, або беруть своїх.
Мені прикро, але я вже навіть не намагаюся її переконати і доводити протилежне, це марно.
А що я можу їй сказати? Що вона знайде собі роботу і зможе купити собі житло або машину, але я і сама знаю, що це не так.
Коли я ходила до школи, то ми прагнули вивчитися, щоб краще жити, знайти хорошу роботу, щоб можна було нормально забезпечити своїх дітей, щоб у них було те, чого ми самі не мали. Зараз же дочка і її подружки мріють про те, як знайти багатого чоловіка.
Але про те, що багатих на всіх не вистачає і треба самому хоч чогось досягти, щоб не залежати у всьому від чоловіка, вона і слухати не хоче. А я думаю: якщо б у мене був син, то навіщо йому така дружина?
Ми з чоловіком намагалися більше працювати і тому мало приділяли їй уваги, робили акцент на тому, щоб забезпечити її майбутнє, щоб вона ні в чому не потребувала. Задаровували іграшками, купували дорогий одяг, а на нормальне спілкування не залишалося часу.
Напевно, тому Настя і звикла тільки отримувати, і нічого не давати у відповідь. Тепер вже пізно виховувати і переконувати, все одно не послухає. Життя саме покаже їй, чи права вона, чи ні.
Але без освіти зараз не знайти нормальну роботу, вища освіта дає хоч якусь перспективу. Не можна ж жити і ні до чого не прагнути! Сумно дивитися, що донці поки що важливі лише матеріальні цінності.
А ваші діти прагнуть здобувати освіту, чи теж думають, що це не головне?.. Дуже цікаво почути думку збоку.
Автор: Алла
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги