Як завжди, додому я поверталася ввечері у саму годину пік, це в проміжок часу з шостої до сьомої години. Маршрутка переповнена, не було де й кроку ступити. Але мені все ж таки вдалося протиснутися в середину автобуса, де сиділа дівчина при надії.
Дівчина захоплено читала книгу, я стояла біля неї. Через зупинку в автобус зайшла літня жінка.
Жінка, не соромлячись і штовхаючи всіх ліктям, всіляко прагнула протиснутися в центр автобуса. Так вона дійшла до того місця, де стояла я. Вона вирішила не зупинятися і штовхала тепер мене, щоб їй було зручно стати.
І тут її погляд знайшов дівчину в делікатному стані.
– Ох молодь пішла… – дивлячись на дівчину, голосно промовила ця жінка. – Читає книгу і навіть не поступиться місцем жінці у віці з сумками! Немає ніякої поваги до старших, і як вас виховують!
Поруч сиділа бабуся, яка вирішила на ці слова відповісти:
– Ви хіба не бачите, дівчина при надії, скоро дитинка з’явиться!
Та жінка не вгавала:
– Теж мені цариця, всі народжували. Були часи, коли дівчата під час роботи в полях народжували і відразу ж йшли працювати далі!
Та бабуся вирішила продовжити бесіду з цією жінкою і відповіла:
– Отже, дорогенька, якщо тобі пощастило не народжувати в полі, то вже простояти кілька зупинок з сумками зможеш однозначно!
Літня жінка засопіла, але промовчала.
Як завжди, логіка і дотепність допомагають вийти з таких безглуздих ситуацій! Мені дуже сподобалася старенька бабуся, а ще дівчина, яка, ні на що не звертаючи уваги, продовжувала читати книгу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!