fbpx
життєві історії
Вечірня маршрутка з Києва в Бровари була переповнена. Старенький дідусь стояв, а молодик в окулярах і з новеньким айфоном сидів. – Ми, дідусю, з Вами в рівному положенні. Можливо, у Вас ноги, старість і таке інше, тільки що ж Вам діти машину не купили і не возять Вас? Ви або не думали про це в молодості, або не правильно дітей виховали, тому те, що ви терпите це стояння в автобусі – справедливо

Вечірня маршрутка з Києва в Бровари була переповнена. Дорога між двома містами з зупинками займає десь півгодини, я щодня цим маршрутом на роботу у столицю й назад добираюся.

Старенький дідусь стояв, а молодик в окулярах і з новеньким айфоном сидів.

І раптом дід попросив його місцем поступитися. Відповідь хлопця мене та й усіх пасажирів рейсу ввела  у ступор.

Каже молодик в окулярах і з айфоном:

– Ми, дідусю, з Вами в рівному положенні. Можливо, у Вас ноги, старість і таке інше, тільки ось якщо Ви такий старенький і слабкий, що ж Вам діти машину не купили і не возять Вас? Ви або не думали про це в молодості, або не правильно дітей виховали, тому те, що ви терпите це стояння в автобусі – справедливо.

Словом, не промовчали решта пасажирів, захистили старого та й випхали хлопця з сидіння, дідуся посадивши. Бо якби цей хлопець, не по роках розвинений, був би трохи розумнішим, здогадався б, що проти правил нашого суспільства не попреш, а хто сильніший – той і правий.

Нехай тепер думає, як на машину собі заробити. Можливо, вже зараз буде стратегічні плати вибудовувати. як своїх майбутніх нащадків виховувати.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com