fbpx

Весь час я чоловікам щось псую, коли з ними в кафе йду або в ресторан. Кому – штани, кому – життя, а кому – мрії і систему цінностей. Ось пішли ми тут з одним чоловіком в кафе. Знала, що я йому щось обов’язково зіпсую, але не змогла відмовити. Я рідко буваю в тому кафе, а там приголомшливі гребінці з манго, і чізкейк з солоною карамеллю і горіхами. Пішла, словом

Весь час я чоловікам щось псую, коли з ними в кафе йду або в ресторан.

Кому – штани, кому – життя, а кому – мрії і систему цінностей. Ось пішли ми тут з одним чоловіком в кафе. Знала, що я йому щось обов’язково зіпсую, але не змогла відмовити. Я рідко буваю в тому кафе, а там приголомшливі гребінці з манго, і чізкейк з солоною карамеллю і горіхами. Пішла, словом.

Чоловік і гребінці були неперевершені. Відразу видно, що пательня розігріта як слід. І вершкове масло не горить, а кипить тихенько, і тому скоринка золотиста на гребінці і на манго. І присолили вони потім, по готовності, і манго під кришкою доведено як треба. А чоловік сидить тихо і їсть салат. Ідеальний вечір.

Радію я, значить, життю і гребінцям, і тут чоловік і каже – треба оточувати себе, каже, своїм рівнем цінностей, щоб і чоловік був поруч твоїх цінностей, і спосіб життя в цілому, і навіть дрібниці.

Абсолютно погоджуюся. Відповідаю. Ні, ну а що? Правильно каже.

І якомога раніше це треба зрозуміти і усвідомити, він продовжує, чи твоїх цінностей людина. Точно, кажу я. Це дуже важливо.

Я ось, каже чоловік, вважаю цінним, щоб, коли приходжу з роботи, так мене щоб зустрічала смачна вечеря. Я б так весь час хотів.

Так, це дуже цінно, відповідаю я. Ні, ну, а хто б не хотів, щоб смачна вечеря зустрічала з роботи? Я би також хотіла.

І щоб в квартирі у мене постійно була чистота, каже. Це цінність номер два для мене, каже, і цього я теж в житті постійно хочу.

О, як я Вас розумію, відповідаю. Згідна з вами абсолютно. І доїдаю гребінці, і чекаю, з трепетом, карамель. Ні, ну це ж мрія, щоб чистота в квартирі. Постійно.

А ви що хочете? – запитує він.

Тут я якраз карамель відкусила, з першим шматочком чизкейка, і горішки там, і тоненький прошарок якогось крему… Я пильність втратила і кажу:

– Я давно ножиці великі садові хочу, – сказала я, – лопату нову, і -на Багами. На Мальдівах ось я була, і на Балі, а ось тепер – на Багами хочу. Машину хочу нову, і обручку білого золота. Давно хочу і постійно. Але чистоту в квартирі і смачна вечеря, щоб зустрічала, я теж хочу, це просто прекрасно і теж дуже мені подобається. І чізкейк ще хочу. Один. З собою.

Він посумнішав чомусь. І замовк.

Ось постійно ти, кажу собі подумки, щось чоловікові зіпсуєш. Настрій, десерт або систему цінностей. Це все карамель. З карамелі тебе завжди на непотрібну відвертість тягне, сказала я собі. Але я знаю, як все виправити.

І я рахунки окремі нам попросила принести. І чоловік знову повеселішав. І каже, може, ми об’єднаємо наші системи цінностей? Якщо прибрати з твоєї  Багами і машину з обручкою. А ось ножиці можна залишити, каже, навіть лопату.

Ні, кажу, без Багам – не те. Там океан і фламінго. І синьо-зелене небо. А без них – і лопата не в радість, сказала я. І оплатила рахунок. І поїхала додому. А вдома мене чекала смачна вечерю, чиста квартира, а лопату я завтра куплю, і садові ножиці. Абсолютно все – моїй системі цінностей. Скільки, до речі, Багами ці коштують, піду подивлюся.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page