Осінній дрібний дощ продовжував грати свою серенаду по дахах. Поспішаючи вулицями перехожі стиснулися під своїми мокрими куртками і плащами. Парасолі над головами створювали ілюзію захисту.
«Як же мені набридло вже це все» – подумала Настя, виходячи з під’їзду. Їй потрібно протиснутися серед гострих ліктів ближче до середини автобуса і доїхати до ненависної роботи. Там її чекала склянка теплої кави, купа паперів, які потрібно розібрати до обіду і офісний кіт. Це маленька істота радувала її щоранку своїм тільцем.
Тварина забиралося на коліна і починало муркотіти, поки поступово не засинає. Вона любила ці моменти. Саме тоді у дівчини виникало відчуття, що вона ще хоч комусь потрібна в цьому світі.
Новий робочий день почався з невеликих змін. Саме сьогодні Настю чекало велике розчарування. Замерзла і трохи зла вона забігла в двері і зрозуміла, що теплої кави не буде. Тітка Катя, місцева прибиральниця, зустріла її охаючи і голосячи. Дорожні робітники копали траншею і пошкодили кабель. Насті нічого не залишалося, як втомлено зітхнути і відправитися до свого робочого столу. Але тут її чекав ще один сюрприз: улюблений кіт не прийшов за звичкою.
Куди поділася ця грудочка вовни не знав жоден службовець. І тут на допомогу прийшла тітка Катя – «Так він учора якусь кішку собі знайшов, бачила гуляли вони разом». «Ось і ти мене кинув» – подумала дівчина і у неї навіть навернулися сльози. Згадалося, як ось так же півтора роки тому вона дивилася вслід Вадиму і навіть не могла нічого вимовити від образи.
Весь день Настя згадувала щасливі дні з колишнім хлопцем. Але навіть через стільки часу вона не могла зрозуміти справжню причину його відходу. В один момент він просто заявив, що їм потрібно розлучитися. Вадим встиг їй дуже багато дати. Саме він навчив дівчину мистецтву написання красивих заголовків, познайомив зі світом інтернет-маркетингу і дав поштовх для навчання у одного з кращих майстрів піару.
Не хотілося додому. Настя розуміла, що вона почне ще більше кровоточити, якщо дівчина повернеться в рідні стіни, що нагадують про колишню любов. По дорозі якраз попалося кафе.
Музика, яка лунала з закладу, немов огортала все її тіло і запрошувала зануритися в атмосферу затишку. Виникло відчуття, що її тут хтось очікує, але всередині не було нікого знайомого. Дівчина присіла за найближчий столик і прикрила очі. Вона почала повільно водити пальцями в повітрі в такт мелодії.
«Вибачте, вам погано?» – рівний чоловічий голос вивів її зі стану напівсну. Настя раптом згадала, що знаходиться не вдома. Над нею схилився молодий чоловік і тривожно вдивлявся в блакитні очі дівчини.
Незнайомець з полегшенням посміхнувся, зрозумівши, що гостя кафе просто попливла на хвилях мелодії. «Марат» – представився чоловік. «Анастасія» – вирвалося з губ у відповідь. Так почалася їх розмова про музику.
Потім він плавно перейшов до питань медитації. Дівчина раніше читала про подібні практики, але ніколи не займалася ними або думала, що не займалася. Марат пояснив, що під музику Настя, швидше за все, пішла саме в такий медитативний стан. Розмова їх поступово перемістилася на вулицю, де значно потеплішало. На небі навіть з’явилися зірки, а місяць привітно висвітлював дорогу двом запізнілими подорожнім…
«А ви знаєте, що в житті кожна людина до нас приходить для певного досвіду? Позитивного чи негативного »- раптом вимовив Марат. І тут дівчина ясно зрозуміла, навіщо доля їй послала Вадима. Він дав їй все, що міг і зник. «Але це ж боляче – втрачати близьких людей, дивитися як вони йдуть від нас до інших» – спробувала парирувати Настя. Але вона вже усвідомила, що її новий знайомий каже істину. Що ж чекає її в цій новій історії, яка тільки-но почала зароджуватися? Дівчина зрозуміла, тепер вона буде ставитися до чоловіків з позиції, яку доніс до неї Марат.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
