Мені вже майже 70 років, живу одна, заміжня ніколи не була. Є подруга, Дана, дружимо з дитинства, вона молодша за мене на три роки.
На відміну від мене, заміж Дана вийшла рано, народила дочку і розлучилася з чоловіком через 6 років. Довго одна не була, познайомилася на роботі з розведеним чоловіком і народила від нього сина. Жили вони погано, він ображав її дочку від першого шлюбу, поки в результаті не кинув її і не повернувся до першої дружини.
Весь цей час Дана мені скаржилася на своє життя, але при цьому говорила, що краще таке заміжжя, ніж бути старою дівою, як я. На той момент мені було вже 40 років, і я змирилася зі своїм становищем. А подруга через кілька років знову вийшла заміж і народила сина.
Але і в цей раз їй не пощастило в сімейному житті, через шість років залишилася вдовою. Я підтримувала її, як могла, була хрещеною її старшої дочки. Своєї сім’ї не було, тому вважала її сім’ю рідною.
Коли старша дочка вийшла заміж, Дана продала велику квартиру і купила їй однокімнатну. Сама з молодшим сином залишилася теж в двокімнатній, тому що частину грошей від продажу дала і середньому сину на покупку житла. Але пізніше з’ясувалося, що гроші він не вклав в будівництво, а програв. Він уже був одружений і жив у дружини, але коли його “любов” до гри вже стала явною, вони розлучилися. Після він поїхав на заробітки.
В цей час молодший син уже зустрічався з дівчиною, і нагадав матері про те, що ця одиничка буде йому, а вона переїде жити на дачу. Але потім вирішили дачу продати і купити квартиру йому, а мати залишиться жити в цій однокімнатній квартирі. У підсумку, всі були з житлом, і Дана років п’ять прожила одна.
Потім старша дочка розлучилася з чоловіком, квартиру залишила дорослому сину, а сама переїхала до матері, під виглядом того, що разом легше. Дана не хотіла, але її ніхто і не питав. Через час почалися сварки, кімнату повністю зайняла дочка, а подруга спала на крихітній кухоньці на підлозі.
Так би і жили, але молодший син теж перед карантином переїхав до них, тому що замість того, щоб вкласти гроші від продажу дачі в новобудову, як планували, він купив машину собі й дружині, їздили на відпочинок, так як жили з її батьками у великому будинку. Дітей у нього немає, тому при розлученні його просто попросили з’їхати.
Хлопець нормальний, на відміну від брата і сестри, які люблять випити. Дочка Дану навіть іноді могла “штовхнути”, і та її боялася. Хоча і важко жити втрьох в таких умовах, але вона хоча б спокійно себе почуває, дочка поводиться тихіше, адже тепер у матері є захист.
Але з іншого боку, Дана тепер готує на всіх, прибирає, а здоров’я особливого немає. Син через цей вірус залишився без роботи, живуть удвох на пенсію матері. Часто обурюється, що немає нормальної їжі дома. Подруга шукає підробіток, хоча б прибиральницею. Дочка працює, але харчується окремо і навіть за комуналку не платить, каже, що допомагає своєму синові. Там уже народився онук.
Я живу як і раніше одна в однокімнатній квартирі, i таку ж, що залишилася від батьків, здаю в оренду. Дана мені натякає, що можна нам з нею жити разом у мене, щоб веселіше було і легше вдвох. Але я звикла бути одна і не хочу порушувати свій комфорт. Та й боюся, що її діти будуть приходити до мене, як до себе додому.
Ось зараз пишу і думаю, кому з нас в життя пощастило більше.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kurierlubelski
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook