fbpx
життєві історії
“Веселий” Іван частенько любив сидіти допізна і говорити мені, що він такий один, незамінний, і що якби не я, то він би миттю знайшов собі наречену, в рази кращу з мене. Від образи я замикалася в собі. Одного ранку я просто здалася. Зібрала найнеобхідніші речі дитини і свої, та поїхала до батьків, благо, вони мене підтримали. Минуло декілька днів, як Іван зателефонував. Такого я від нього ще не чула

“Веселий” Іван частенько любив сидіти допізна і говорити мені, що він такий один, незамінний, і що якби не я, то він би миттю знайшов собі наречену, в рази кращу з мене. Від образи я замикалася в собі. Одного ранку я просто здалася. Зібрала найнеобхідніші речі дитини і свої, та поїхала до батьків, благо, вони мене підтримали. Минуло декілька днів, як Іван зателефонував. Такого я від нього ще не чула…

***

Коли я поставила свого першого чоловіка перед фактом, а саме про те що я подаю на розлучення, він був не те слово здивований.

На думку Івана, у нас був просто ідеальний шлюб, а він ідеальним чоловіком яких ще пошукати треба. Для мене ж ці роки, були дуже важкими. На кожному кросі я занурювалася у свої комплекси…

В силу напевно, молодості, мені здавалося що це нормально коли тебе критикують за кожен твій крок, але ні.

Я опущу подробиці, але скажу що мене могли вичитувати до ранку, за те, що я купила собі нову футболку, а не Івану шкарпетки. А я по наївності, сиділа опустивши голову і мовчки кивала “веселому” чоловіку..

У підсумку, в один з таких “нічних посиденьок” Іван розповідав що на нього всі дівчата задивляються на роботі, а я його такого чудового не ціную, а повинна його чуть не на руках носити. Я задумалась.

Тоді, я працювала, причому на важкій роботі, до вечора ніг не відчувала, при цьому ввечері доводилося готувати і займатися дитиною. А Іван сидів на дивані, клацав пультом і говорив що він втомився, хоча робота його була в рази простіша.

Коли нарешті розмова була закінчена, я пішла спати, але так і не заснула, думала чим я заслуговувала таке.

Обмірковувала, зважувала і зрозуміла, що я більше не хочу так жити. Вранці я зібрала сина і поїхала до мами. У підсумку, всі рідні підтримали мене.

Звичайно, Іван намагався якось повернути мене, а потім бачачи, що я не жартую, сказав мені фразу “З дитиною, ти нікому крім мене потрібна не будеш”.

Власне, я не прагнула до нових відносин, знайшла іншу роботу, потихеньку почала збирати на власне житло, займалася дитиною.

Але, напевно приблизно через пів року, я почала спілкуватися з одним чоловіком, який в підсумку став моїй дитині батьком, а мені чудовим чоловіком.

За цей час, багато що змінилося в кращу сторону, змінилася і я.

Іноді замислююся, що було б якби я залишилася там, мовчки кивати головою і нічого не робити.

У підсумку, колишній чоловік пропав, забувши про дитину. Так що, де він і що, взагалі не знаю. Та й не потрібно воно мені.

Так що, якщо вам говорять, що нікому ти не будеш потрібна, перевірте, чи дійсно це так.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page