Я дуже переживаю за доньку, яка вирішила вийти заміж у двадцятирічному віці. Але я нічого не можу з цим вдіяти.
У моєї 20-річної Василини є більше можливостей, ніж вийти заміж у свої двадцять і одразу стати мамою. З моменту заручин моєї дочки я у повному розпачі.
Я люблю свою дочку Василинку і захоплююся тим, яка вона розумна на свій вік. У її віці я була геть іншою, що і призвело до того, що відразу ж після випускного я зрозуміла, що чекаю дитину.
Василинка вступила до омріяного університету і два роки відповідально зустрічалася зі своїм хлопцем. Я пишалася нею, поки вона не повідомила мені цю новину.
– Роман попросив моєї руки, мамо! Весілля буде ближче осені, – показала вона мені каблучку, що виблискувала на пальці, і її очі просто сяяли від радості.
Я не могла промовити й слова, я не була до цього готова.
– Почекай, ти серйозно. Ви ще діти, це дуже рано, – обережно почала говорити я, коли трохи прийшла в себе.
Моя донька відразу ж сказала мені, що сьогодні інший час.
Але ж останнім часом навпаки сім’ю всі відсунули на останнє місце. Зараз молодь цінує те, що має – свободу!
– Я закохана, більше нікого не хочу. Я буду молодою нареченою, не першою і не останньою, – заявила вона.
– Але всі подумають, що ти при надії, – почала говорити я. Василина відповіла, що їй байдуже на думку чужих людей.
Коли я заперечила, що вона ще не насолодилася своєю свободою, вона лише фиркнула.
Я не розуміла, чому вона не вчиться на моїх помилках. Я рано почала доросле життя. Чому Василина стає на одні і ті ж граблі? Чому моє життя її нічого не вчить?
Я поскаржилася всім своїм подругам, і вони зі мною погоджуються. Усі ми знаємо, як змінюється та дорослішає людина у двадцять-тридцять років. Ми пам’ятаємо, як до сорока ти усвідомлюєш, що молодість – це пастка і ти не насолоджувався життям. Як сильно ми були закохані в наші перші кохання і як все несподівано склалося. Залишився лише ностальгічний спогад.
Василина на диво знайшла розуміння у своєї бабусі, моєї мами. Вона вважає, що молодь не повинна озиратися на те, чим живуть їх батьки. Так було колись і користі з цього мало.
– Нехай живе своїм життям, головне, щоб вона була щаслива. Люди судять по собі, але це все-таки її життя, – сказала мені моя мама прямо перед дочкою.
Весілля не за горами, і я просто розлючена. Мені здається, Василина псує собі життя, але говорити з нею марно. Таке враження, що кожен з нас розмовляє різною мовою. Майбутній зять її ровесник і мені було дуже цікаво, що говорять його батьки про весілля. Я тільки нещодавно познайомилася з ними. Як тільки я їх побачила, я зрозуміла, що ми не порозуміємось.
Ми зустрілися в центрі міста і зайшли в невеличкий ресторанчик. Вони розповіли, що живуть в невеличкому селі. Як тільки син закінчив школу, вони покинули міське життя і втекли в село. Коли я запитала їх, що вони думають про весілля в такому віці, вони лише усміхнулися.
– Я з нетерпінням чекаю від дітей на статус “бабуся”, – захоплено вигукнула майбутня свекруха Василини. У мене таке враження, що все життя і освіта в тому числі Василини, коту під хвіст.
Моя дочка така розумна, але робить такий необдуманий вчинок…
Як її переконати, що шлюб в її віці, дуже погана ідея?
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
