Коли мама розказувала мені цю історію, я спершу навіть не повірила. Знаю, що різне трапляється в житті, але щоб таке… дивина та й годі. А тепер про все порядку.
В селі Галина жила лише зі своїм синочком Михайликом. З чоловіком розлучилася, коли сину й два не виповнилося. У її ж хаті міг руку підняти, працювати не хотів, а все чекав, коли теща вишле. Мама вже більше як десять років проживає і працює в Іспанії. Гроші старається передавати, але жінка не звикла жити за чийсь рахунок, тому, як тільки Михайлик пішов у садочок, Галина тут же почала роздумувати, де б і чим їй зайнятися. Бізнесменська жилка в ній була присутня, тому вирішила зайнятися торгівлею.
У районному центрі взяла в оренду павільйон на ринку, закупилася різними дрібничками. Товар був більше по сезону. Навесні насінням торгувала, перед Великоднем квітами, а взимку шапками та рукавицями. Їй робота була в радість. А ще краще стало, коли біля неї придбала точку жінка, яка торгувала дитячим одягом.
Все щось перепадало по знижці для її Михайлика, але й не в тому справа. Жінка сама по собі була дуже хороша. Щебетунка з хорошим почуттям гумору. Не скучно було біля неї Галині цілий день простояти.
Згодом похвалилася вона Галині, що її син одружується. Радості було… вже й підготовка почалася. Ресторан замовили, музики заказані, тамада хоч сьогодні готовий розважати гостей. Олена Степанівна одразу ж сказала Галині, що в неї з сином почесне місце на святкуванні чекає. Галина спершу здивувалася, але потім навіть зраділа. Нема в неї такої родини, чи друзів, щоб десь по забавах ходити, тому й не відмовлялася.
Важливий день сусідки по торгівлі наближався. Разом з Галиною навіть наряд для мами нареченого підібрали. Замовлений був навіть перукар, який додому мав прийти. Словом, нічого не передбачало біди.
– Галинко, біда в нас!
– Що трапилося, Олено Степанівно?
– Весілля скасовується! Уявляєш? В мене серце не на місці. Прийшов мій Роман, та й каже, що передумала його Оксана заміж йти. Вирішила зійтись зі своїм першим коханням, бо він зелену карту якусь там виграв, тепер їдуть разом в Америку. Уявляєш? А як мій син? Як він тепер це переживе. Про це ніхто й не думає. А гості? Як їм сказати, що весілля, яке має відбутись вже в цю суботу – не буде?
В голові у обох була каша. А й справді, що люди скажуть?
– Галино… а може… ти… того… Нареченою для мого сина станеш. Ну на один день. Люди Оксану ніколи мою не бачили, тому й не зрозуміють нічого.
Галя спершу здивувалася такій пропозиції, а згодом шкода стало жінку, як не як, стільки часу поруч торгують, зблизилися по-справжньому.
– Добре! Не хвилюйтеся! Виручу я вас з сином.
На весіллі ніхто й не знав, що наречену підмінили. Всі милувалися їхнім коханням. За почесним столиком, біля матері Романа сидів син Михайлик, і щосили вигукував “Гірко молодятам”.
Роман з Галиною мило спілкувалися. В цей день вони дізналися один про одного все, що можна було і не можна. Вони настілки зблизились, що почувались справжнім подружжям.
На наступний день підійшла до “Молодят” Олена Степанівна. Дякую тобі, Галинко. Ти нас так виручила. Тепер можете подавати на розлучення.
– Яке розлучення, мамо. Ми лише вчора поженилися.
З того часу й живуть молодята в домі у Олени Степанівни. Михайлик вже до школи в цьому селі ходить. А на днях молоді ощасливили маму – онук, чи онучка у неї скоро з’явиться.
Ох і радості було.
Не думала вона, що з такої авантюри може вийти така гарна сім’я!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
