fbpx
життєві історії
Весілля свати захотіли з розмахом, а коли я запитала, хто все це буде оплачувати, Ніна Олегівна не задумуючись відповіла. – Звісно що ви. Мій сват при такій посаді. А що з нас візьмеш! – Святкування було дома. Але і тут я “наїлась” сорому. Сваха ще поводилась нормально, а ось сват зі своїми невдалими жартами не раз заставляв “обливатись фарбою”. Я вже мовчу про те, що все на столі було за наш кошт, мої “нові” родичі прийшли з “біленькою” замотаною в газеті

Весілля свати захотіли з розмахом, а коли я запитала, хто все це буде оплачувати, Ніна Олегівна не задумуючись відповіла. – Звісно що ви. Мій сват при такій посаді. А що з нас візьмеш! – Святкування було дома. Але і тут я “наїлась” сорому. Сваха ще поводилась нормально, а ось сват зі своїми невдалими жартами не раз заставляв “обливатись фарбою”. Я вже мовчу про те, що все на столі було за наш кошт, мої “нові” родичі прийшли з “біленькою” замотаною в газеті.

Мене звуть Любов Василівна. У мене є син. Я не знаю чому, але він вибрав собі за дружину дівчину з не дуже хорошої родини. Мама моєї невістки миє під’їзд, а вітчим з пінним просто відлежується перед телевізором. Звичайно ж, на жодній роботі він утриматися не може. Тому на “пінне”він собі заробляє шабашками.

І моя невістка, якій 26 років та її молодші сестри, яким 15 та 13 років, жили все життя не дуже добре. Про рідного батька моєї невістки теж нічого хорошого сказати не можна.

Спершу син зустрічався з Анною, потім вони почали жити разом. А потім, коли Аня була при надії, він одружився.

Знайомство із її сім’єю відбулося дуже своєрідно. Аня приготувала гаряче. А я приготувала різні салати та закуски, купила напитки. А батьки Ані прийшли лише з “біленькою” замотаною в газеті.

Знайомство проходило не дуже культурно. Свати наполягали на тому, щоб було пишне весілля у кафе. Вгадайте, хто його мав оплачувати? Звісно ж, ми з чоловіком.

– А що такого? Адже ваш чоловік працює та добре заробляє! – Заявив мені мій майбутній сват.

Але я відмовилася від такого варіанту весілля. Ми грали весілля вдома, і було запрошено лише 20 гостей. Мені дуже соромно перед іншими гостями за своїх сватів.

Сваха поводилася ще більш-менш нормально, а ось сват “веселий”, говорив усілякі небелиці, дуже невдало жартував. Мені було за нього соромно перед іншими гостями.

Звичайно, Аня схожа на своїх батьків. Вона привела на світ один за одним двох синів. Вони хороші хлопчики, але дуже погано виховані. Син вихованням дітей не займається. Вони купили з дружиною квартиру в іпотеку, тож зараз мій Василь працює на двох роботах. Додому він приходить лише спати. А вихованням дітей займається Аня.

Старшому онукові – 8 років, молодшому онукові – 6 років. Хлопчики вже говорять погані словечка. І вони зовсім не соромляться дорослих!

Я намагалася брати до себе онуків на вихідні. Це було щось: зіпсувала собі усі вихідні.

І ось влітку я поїхала на дачу. Вона вже багато років належить нам із чоловіком. Дістався нам цей будиночок від батьків мого чоловіка.

Я взяла із собою своїх онуків. Ми провели на дачі два тижні. Я все намагалася зробити для того, щоб їх хоча б трохи перевиховати. Ми з ними багато читали. Я вчила їх правильно поводитись за столом, привчала їх до праці. І вони стали зовсім іншими. Вони перестали говорити “дурниці” і стали допомагати мені по господарству: і воду принесуть, і в саду фрукти зберуть.

Приємно дивитись на них було.

Привезла батькам хороших дітей. Син мені подякував, а невістка сказала:

– Та які були діти, такі й лишилися!

Я її попросила виховувати їх, як виховувала я. А вона часто відводила своїх дітей до своїх батьків. У цей час я працювала, а потім занедужала. Внуків не бачила дуже довго.

І ось вони прийшли до нас зустрічати на свято. Мені важко описати, що я побачила! Хлопчики постійно лаялися. А потім вони почали ще й говорити небелиці! Неможливо було це слухати.

Я намагалася пояснити онукам, що так поводитись не можна. А вони у відповідь тільки сміялися.

Не знаю, що з них виросте, якщо їх і далі виховуватиме моя невістка. Напевно, нічого хорошого.

Як пояснити Ані, що це не нормально? Як до неї достукатись? Сил моїх вже немає.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!