Весною минулого року моя онучка Віолета закінчила 9 класів в районному центрі і вступила влітку до столичного коледжу. Я живу в Києві у двокімнатній квартирі сама, овдовіла 10 років тому, тому зарані з дочкою обговорили, що Віолка житиме зі мною.
І ось наприкінці літа вони з дочкою приїхали подивитися на кімнату, у якій мала жити Віолета, можливо, щось там треба косметично підремонтувати і все таке. І ось тоді я побачила, що онука за сприяння і підтримки батьків зробила з собою, а саме з волоссям і зачіскою!
У Віолети завжди було русяве густе довге волосся. Дуже гарне. А приїхала вона стриженою і малиново-зеленою!
Я поставила умову: або вона повертається до нормального кольору волосся і відрощує його, або я не дозволю їй у мене жити. І вони не прийняли мою умову! Коли я відмовила, дочка і зять не зрозуміли мене, тепер спілкуватися майже не хочуть, дочка дзвонить раз на тиждень, щоб сухо спитати, як у мене справи.
Але я не жалкую, мені такого стиду не треба, щоб сусіди обговорювали у мене за спиною на лавочках і вдома, коли будуть бачити мою онуку. Віола живе з подружкою на орендованій квартирі, а раз на місяць, правда заходить, я їй трохи грошей з пенсії даю.
Ну а прийняти жити її до себе ось у такому вигляді не можу, а їй, нажаль, головніше бути незрозуміло якого кольору, ніж жити зі мною і поважати мою думку.
Що ж, питання поколінь, що поробиш. Сумно тільки, що дочка мене не зрозуміла і віддалилася.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
