Весною минулого року ми переїхали з Одеси на Вінничину, відтоді живемо з моєю свекрухою. Тут я народила нашого з Ромчиком первістка. І ось тепер свекруха забороняє моїй мамі приїжджати до мене, щоб допомогти з дитиною! розповім спочатку.
Як я вже сказала, наша молода родина живе разом із свекрухою. Стосункиміж нами прохолодні, бо вона з першого знайомства не злюбила мою маму. Вони між собою зовсім не спілкуються. Мені дуже прикро, адже мої батьки добре ставляться до мого чоловіка.
Два місяці тому у нас з Ромою народився син Данилко. Нам по 30 років, п’ять років у шлюбі. Мама Романа всі ці роки наполягала на народженні онука, навіть звинувачувала мене в тому, що я не можу стати мамою.
Але ми з чоловіком домовилися не поспішати з дітьми, пожити вдвох, назбирати грошей на квартиру, тим паче, що Ромі запропонували тоді хорошу роботу в Одесі, куди ми й виїхали на два роки. Але коли почалося вторгнення, ми повернулися на малу батькіщину, адже на Вінничині дещо спокійніше.
Два місяці тому я народила сина. Данилко дитина дуже неспокійна, я сама вже не справляюся. Мама иоя готова допомогти, але свекруха не дозволяє приїжджати моїй мамі, коли її немає вдома.
Мама Романа каже: «Будете в мене по шафах лазити, обговорювати, та ще й господарювати скрізь». Я її запевнила, що моя мама тільки в нашій кімнаті буде. Та й не така вона, щоб у чужому домі перевіряти все, тим більше з такими стосунками з моєю свекрухою.
Але Алла Вадимівна вперлася і каже: «Хочеш, щоб мати допомогла, то їдь до неї, і там обговорюйте мене, скільки влізе».
Я б поїхала, але чоловік не відпускає навіть на кілька днів, не те щоб на місяць. Але й сам допомагати з дитиною не встигає і не дуже хоче. Щоправда, свекруха дуже любить онука, але в їй через роботу вдається допомогти мені лише у вихідний день. І то тільки на вулиці дві годин погуляє, на тому і все.
Але за цей час я не встигаю відпочити, адже чоловік, який працює переважно віддалено, вимагає уваги до себе, смачного обіду, як раніше. Він не розуміє, що тоді ми були лише вдвох.
Ми вже маємо половину суми на квартиру, а другу частину пообіцяли дати мої батьки. Свекруха сказала, що в неї грошей немає, а її квартира нам і буде у майбутньому.
З одного боку, Алла Вадимівна має рацію, адже мій чоловік у неї єдиний син, а в мене ще є сестра, Улянка ще мешкає з батьками. Будинок у нас великий у передмісті, і я так розумію, що батько та мати хочуть залишити його сестрі, а мені дати гроші за мою половину майбутньої спадщини.
Я не проти, але після таких висловлювань Роминої мами, моя мама у свою чергу сказала, що не дасть тепер нам гроші, а придбає квартиру мені та оформить на себе, щоб я була господинею. Тоді і вона зможе заборонити свекрусі бувати у нас.
Але я не можу погодитись на однокімнатну квартиру, це дуже мало для родини навіть з трьох чоловік, я не кажу вже про те, якщо ми ще захочемо зголом дитинку. Якщо скласти гроші, то можна знайти і трикімнатну за таку ціну.
Та й як я зможу заборонити свекрусі бувати у нас, якщо я зараз живу в неї і вона любить онука? Словом, чудні що мама чоловіка, що мої батьки, інакше не скажеш. А нам оце між ними круится.
Фото – спеціально для ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.
