fbpx

Від Арсена я просто отримала СМС. “Ми з тобою не пара. Вибач”. І це після двадцяти щасливих років разом. Минув час, я навчилась жити без нього. У Арсена навіть “кохання” з’явилося, яке на декілька років старше за нашу дочку, але не довго тривала їх любов. – Я тут зрозумів, що помилився. Приймеш? – Я звісно відмовила. Що тоді почалося. – Та кому ти будеш потрібна?, – говорила свекруха. – Бери, поки не передумав, – повторювала мама

Від Арсена я просто отримала СМС. “Ми з тобою не пара. Вибач”. І це після двадцяти щасливих років разом. Минув час, я навчилась жити без нього. У Арсена навіть “кохання” з’явилося, яке на декілька років старше за нашу дочку, але не довго тривала їх любов. – Я тут зрозумів, що помилився. Приймеш? – Я звісно відмовила. Що тоді почалося. – Та кому ти будеш потрібна?, – говорила свекруха. – Бери, поки не передумав, – повторювала мама.

***

Так вийшло, що мене і мою дорослу дочку зрадили одночасно наші чоловіки. Їм обом не вистачило сміливості сказати все в обличчя. Хлопець дочки повідомив їй про розставання в повідомленні в соц мережі. А мені мій чоловік, з яким ми прожили більше 20 років написав прощальне СМС.

Через пару годин Арсен прийшов і забрав своє барахло. А хлопець Наталі речі зібрав напередодні, як раз як був удома один.

Ми посиділи, поплакали пару годин і стали думати, як нам жити далі.

Вирішили ми з донькою поміняти всі замки в будинку і викинути всі речі, що залишилися нам від наших чоловіків. І з очей і з серця, як кажуть.

Ми перелопатили весь наш посуд і вирішили, що нам з дочкою стільки не потрібно і роздарували деякі каструлі і сковорідки знайомим.

З Наталкою ми стали майже, як кращі подруги. Вечорами часто ходили разом гуляти, дивилися фільми і заїдали свій стрес морозивом. Разом готували і разом прибирали. У будинку став панувати ідеальний порядок.

Ми зрозуміли, що на їжу ми стали витрачати менше, ванна завжди вільна, та й кішку завели, а раніше не можна було – у чоловіка алергія.

В цілому перший складний етап усвідомлення після розставання ми подолали. Наталі ще й 20 немає, а мені трохи більше 40. Знайдемо ще щастя.

З чоловіком ми розлучилися і поділили майно – мені квартира, Арсену машина. Наостанок він вирішив мене вколоти, мовляв у нього нова пасія і вона всього на 3 роки старша нашої дочки. Ну то таке. Його справа.

Час минав і мені все більше подобався статус одиночки. Через пів року Наталя зустріла іншого хлопця, у неї почалося нове життя. Я ж себе присвятила роботі. Стала займатися фітнесом. З шефом відносини налагодилися.

Але ось через пів року після розлучення Арсен вирішив повернутися. Не припав він до смаку молоденькій дівиці. Думав я назад прийму. Але ні – не прийняла. Навіщо він мені?

Та й дочка мене підтримала, вона з батьком навіть розмовляти не хоче.

Але родичі просили мене одуматися і повернути чоловіка. Так вважала моя мама, що я нікому і так не потрібна, а мужик в домі потрібен, так вважала і моя свекруха – мовляв хапай, поки іншу не завів. Навіть сестра моя була не на моїй стороні.

– Ну і що, що зрадив, повернувся ж. Ви ж знаєте один одного і потрібні один одному.

Але ні, мені такий чоловік точно не потрібен. Ми не рідні, не свої. Діти, то завжди залишаються рідними, а чоловік завжди може стати колишнім.

І що найважливіше. Якби Арсен просто зрадив і розповів про це, але він прислав мені СМС, а такого пробачити я точно не зможу.

Що скажете? Правильно я зробила?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page