Ці дивні звичаї виводять мене з себе…
Я сама родом з чарівних Карпат, але так вийшло, що вийшла заміж за хлопця, також з села, але сюди, ближче Львова. Артем чудовий чоловік. У нас через рік народилася донечка. Але проблема в тому, що живемо ми з мамою Артема, моєю свекрухою.
Проживши деякий час разом, я зрозуміла, що виросли ми ніби в геть різних регіонах, хоча на справді, це ж близенько.
Вся справа в тому, що в них в сім’ї заведено, що вся сім’я разом: снідає, обідає і вечеряє. Ну про обід то я образно написала, бо зазвичай всі на роботах.
У мене маленька дитина. Чоловік піднімається досить рано, бо до Львова ще доїхати потрібно, а свекруха мене зганяє з ліжка (о 6.30), бо ми всі разом маємо пити каву і снідати. Я не звикла до такого. У нас дома кожен коли прокидається тоді й їсть, а тут така дивина…
Перший час я ще соромилась щось говорити в свій захист, і вставала, як того хоче моя “мама”, але з появою малюка все змінилося. Наша Соломійка досить плаксива. Я майже не сплю в ночі, а як тільки рано ми обидві нарешті нормально засинаємо, то пора вже вставати, бо свекруха вже стоїть, як той жандарм біля мене.
Те саме відбувається і на вечерю. Всі приходять з роботи в різний час, але ми чекаємо коли додому прийде Артем, бо він єдиний з області добирається, і аж потім сідаємо їсти – всі разом.
Одного разу так вийшло, що я була записана з дитиною на огляд. Від лікаря ми приїхали десь о 17.00. Я з дороги зголодніла, і набрала собі тарілочку борщу, намастила паштетом хліба, та й взялася все це наминати. В той час заходить в хату свекруха, і як не заведеться.
– Як тобі не соромно! Що вже не можеш дочекатися всіх? Так не гарно, і не привчай мені до такого онучку. Це показує, що тебе не виховали належно.
Але що я такого зробила? Мені коли хочеться їсти, то стає нестерпно нудити. Мені важко протриматись навіть годинку.
Я після народження Соломійки ще не встигла скинути зайві кілограми, тому свекруха не церемониться і може штиркнути мене такою фразою як: “Менше будеш їсти, скоріше схуднеш, а то дивись, як біля свекрухи розпаслася, а ще будеш казати, що погано живеш”.
Мені ці слова так боляче було слухати. Я кажу про все це Артему, але він захищає матір, і каже, що ці традиції в їх сім’ї вже давним давно, і я не повинна їх порушувати.
– Ти прийшла в наш дім, і маєш змиритися з тим, як ми живемо.
Я не знаю скільки ще протримаюсь. Для мене ці їхні традиції як ком в горлі, особливо коли на вихідні хочеться поніжитись в ліжку, але ж ні, свекруха то прокидається рано.
Ну скажіть мені, в когось ще такі не мудрі традиції в сім’ї? Я мені з ними боротися?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
