Від першого шлюбу мами народилися ми, четверо дітей. Нині ми вже виросли, а мама заміжня вдруге. Свою квартиру мати розділила всім у рівних частках. А її чоловік, тобто наш вітчим, спадкоємицею свого майна вибрав мене. На це були причини.
Рідних дітей Олег Олександрович не має. Мої брати і сестра його недолюблювали, м’яко кажучи, брат з дружиною могли прямим текстом вказувати йому на двері з маминого дому, казали їй, що б вона пішла від нього.
Я ж у них прибирала, допомагала з ремонтом і все, що мене просили. Так було ще до заповіту, так продовжилося й після. Мені приємно було прийти до мами й дядька Олега на чай, ми балакали, бувало навіть без мами. словом, між нами були добрі стосунки. я була йому вдячна, що допоміг мамі нас підняти.
Мама скаржилася, як її не цінують решта дітей, мамо спілкуються з нею, вітчима взагалі не сприймають як рідну людину. І ось кілька місяців тому Олега Олександровича не стало. Я єдина спадкоємиця.
Минає якийсь час. Зі мною і мамою ніхто не спілкується через цю “несправедливість”, брат запитує, чому житло вітчима теж не між усіма поділене. Мама відповідала, що так хотів він, це його воля, а вона своє вже розділила порівну.
Але взаємини в нашій родині не поліпшуються. Брати і сестра маму і мене соромлять, закликають до совісті, і в якийсь момент вона не витримує. І ось мама каже, що я маю продати нерухомість Олега Олександровича і поділити гроші між усіма.
На моє запитання чому я так маю вчинити, адже він так вирішив, вона відповіла, мовляв, вона так хоче. І що нібито він взагалі не хотів нікому залишати майно, хотів їй, але вона сказала, що їй не треба і він обрав мене. Мовляв, я тепер маю зробити, як вона каже.
Але хіба це справедливо? Я вже на оформлення паперів і прощання з вітчимом, яке сама організовувала, витратила близько 40 тисяч гривень. Я оплачую рахунки за його квартиру.
А тепер повинна продати і роздати решті частки майна людини, яку вони не поважали? Не знаю, як вчинити правильно, але все ж таки, скоріше за все, зроблю як хоче мама. Може вона ще передумає. Хто знає.
Зараз я почуваюся винуватою, але чи так це? Як справді правильно, не з юридичного погляду, а саме з людського? Як розібратися і вчинити правильно? Дякую за увагу й поради.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
