З Дитром ми познайомилися 5 років тому. Від першого шлюбу у мене є синочок Максим, йому зараз 9 років. У Діми це перший шлюб. Все було прекрасно і чудово – залицяння, подарунки, пропозиція руки і серця. Ми з Дмитром розписалися, продали наші однокімнатні, взяли іпотеку і купили трикімнатну квартиру.
Два роки тому Дмитро подарував мені кошеня, та не аби яке, а породисте, з родоводом, паспортом і ще там якимись заморочками.
Якщо чесно, котів я не люблю, тому в подробиці не вникала, зробила радісне обличчя та й добре. Знаю тільки, що начебто «перс» якийсь. Максимко, звичайно, дуже зрадів. І кіт зажив з нами.
Найбільше кіт полюбив Дмитра напевно відчував, що у мене до нього душе не лежить. А Діма з ним носиться, як з писаною торбою – спеціальний корм дуже недешевий, щеплення і все інше, лише кіт трохи той засумує – скоріше до ветеринара. Ну, я, власне, не була проти. Ми обоє непогано заробляли, і вже краще хай чоловік з котом возиться, ніж по барах та друзям сновигає.
І ось зараз я чекаю нашу спільну дитинку. Доходи різко скоротилися, а витрати зросли – дорогі аналізи, син підростає, його потреби зростають, та й для малюка речі всякі потрібні скоро будуть.
Я спробувала перевести кота на дешевший, а краще, звичайний людський корм. Але мало того, що ця грудка шерсті не їсть те, що я йому даю, так ще й чоловік влаштував сцену. Дійшло до смішного, він приходить з роботи і відразу насипає коту корм, і якщо кіт починає жадібно їсти, то все, сварка забезпечена, а той завжди їсть так, ніби його рік не годували.
Я розгублена. Це що ж виходить? Ми, значить, урізали свої витрати у всьому, перейшли на більш скромне харчування. Я вже не можу купити Максиму зайву іграшку, зводити на розважальний захід, сама відмовилася від салонних процедур. Та й Дмитро зараз не шикує, теж відмовився від деяких витрат.
А кіт у нас, виходить, ні в чому собі не відмовляє? Як це так? Хіба можна конфліктувати з матір’ю своєї майбутньої дитини через кота? А якщо раптом у малюка буде алергія? Та й, в принципі маленька дитина і кіт не сумісні на одній території, хто знає, як тварина себе поведе. Я запропонувала віддати кота моїй мамі в село або свекрам, батькам Діми, але чоловік навіть чути про це не хоче, добу зі мною не розмовляв.
Прямо хоч розлучайся – повесели РАЦС. Розлучатися не хочу, чоловіка люблю, та й дитину без батька як залишити? А з квартирою що робити? Словом, замкнуте коло якесь. Ось уже думаю, може кота збагрити десь нишком, але боюся, чоловік здогадається, що це моїх рук діло. Ось що робити? Просто гадки не маю…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
