Від побаченого Тетяна миттю потягнулася до телефону. – Любий, чим займаєшся? – Та, з роботи на пару хвилинок вискочив, щоб шаурму собі купити, – впевнено сказав Богдан. Він же не знав, що дружина на власні очі бачить його біловолосу “шаурму”, завернуту в дорогі шмотки. Дома Таня запакувала всі чемодани речами Богдана, і виставила за поріг. – А що в нас таке коїться?
Посеред ночі Тані зателефонував батько.
-Мати в лікарню відвезли. Температура третій день.
Переполошилася Таня. Швиденько зібралася і поїхала, наказавши чоловікові не забувати будити сина в школу.
– Їду мінімум на тиждень, поки маму не випишуть, – оголосила чоловікові вона, – Не маленькі вже, впораєтеся.
Батьки Тетяни в сусідньому від їх міста селищі жили, 50 км шляху, недовго їхати.
Приїхала, відразу бігом в лікарню, а там у матері гірше стало, зібралися в місто везти, там все-таки обласна лікарня є. Таня добро дала, разом з матір’ю в карету швидкої допомоги завантажилася і поїхали. А там в дорозі зв’язку мобільного немає, так і забула Таня чоловікові зателефонувати, відзвітувати.
Прибувши в місто, “Швидка” застрягла в заторі, коли раптом Таня, з вікна, з “швидкої”, побачила чоловіка, Богдана. Той ішов по тротуарі з якоюсь дівчиною під-руку. Дівиця в руках квіти несе, куплені, красиві такі темно-червоні троянди.
Біле гладке волосся, яскраво-червоні губи, стрілки – до самих скронь на очах намальовані. Ну чисто жінка-кішка. Фігурка така, що задивишся…
Таня телефон дістала і давай чоловікові дзвонити. На її очах Богдан телефон свій з кишені штанів дістав і звичне “алло” відповів. На питання, де він, збрехав нахабно, що з роботи в магазинчик, за шаурмою вибіг.
Що це за “шаурма”, Таня вже побачила. Але плакати і говорити щось зраднику в телефон на очах у матері нічого не стала. Мати, вона хоч і хвора, а переживати ж буде, на те і мати, хоч вже і бабуся.
Маму Тетяни в лікарню благополучно забрали і Таня відразу додому понеслася. У голові гуділо, в носі хлюпало, а в очах від сліз палило нещадно, але розкисати часу не було.
Таня всі речі чоловіка по валізах розклала, по-звичці підвертаючи акуратно рукавчики на сорочках і штани складаючи, строго дотримуючись стрілки. А потім схаменулася, вивалила все назад і як попало закинула.
Всі речі не влізли, а валізи вже закінчилися. Так вона ногами давай весь вміст втоптувати, щоб, значить, утрамбувати. А потім, щоб замочки застебнути, ще й зверху попою сіла, бурмочучи про себе “цікаві словечка”.
І за двері в під’їзд всі речі і винесла.
Нагулявшись чоловік з’явився додому як тільки Таня йому подзвонила і про приїзд свій повідомила.
-Тань? Чого так рано приїхала? А валізи чого за дверима стоять? – обурився Богдан, очима безсоромними на неї дивлячись.
– А бачила я вас. Тебе бачила і твою “шаурму”, – оголосила Таня, стоячи до судженого задом і смажучи спокійно в сковорідці котлети з свинячого фаршу, і бульончик готуючи, курячий. Котлети – синові який повинен був зі школи повернутися; бульончик курячий – для матері (в лікарню).
Чоловік спершу замовк, потім щось про сина бурмотіти почав.
-Проживемо одні, виховаю, – заспокоїла його дружина.
Дай хоч повечеряти перед відходом, – раптом почав благати Богдан, запах котлет відчувши.
– Обійдешся, – відповіла йому дружина.
Вона потай зловтішалася, що тепер більша частина котлет нарешті синові дістанеться, на вечерю, крім того, їх ще завтра на обід залишиться. До них вона макарончики відварить і вуаля: всі в сім’ї ситі при мінімальній кількості витрат. А то коли чоловік дома, котлети у них довго не лежать, всі вони в шлунку у чоловіка швидкоплинно опиняються.
Пішов Богдан. Хоч і видно було по очах, що без особливого бажання.
На радощах Таня подруг покликала, гулянку влаштувала…
Коханка Богдана жила з мамою, в однокімнатній квартирі. Тому впустити до себе Богдана вона не могла дозволити.
-Ми з мамою на одному дивані спимо, – заявила вона і Богдан зітхнув:
-Краще б я з тобою на цьому дивані спав. Заздрю я твоїй мамі.
За ручки зі своєю Віолеттою в під’їзді потримався і з валізами назад в свій автомобіль спустився. Ночувати вирішив в готелі, куди Віолетту свою і покликав.
Дивився він на свою сплячу Віолетту і зітхав. Витратив він сьогодні весь аванс на номер і на вечерю в ресторані. Тому як заснути, не поївши, та й не понюхати запах смачних котлет, які дружина вдома смажила.
Вранці він розбудив Віолетту раніше.
-Сорочку мені попрасуй? “Колишня” мені все м’яте поклала.
Коханка тільки потягнулася у відповідь.
– У вчорашній йди. Я з тобою не для цього.
-А для чого ти зі мною? – здивувався Богдан.
– Ох і смішненький, – посміхнулася коханка, – для любові.
Богдан зітхнув. Якось не до любові йому стало: адже грошей немає. А без них і душа не співає.
У перший же свій “без чоловіка” вихідний, Таня до обіду ніжилася у ванній. Потім, не поспішаючи, вийшла і пів години милувалася своєю новою стрижкою в дзеркалі, переміряла нові речі, які встигла купити.
З відходом чоловіка стало їй ніби легше. У квартирі чисто, ніхто не смітить. Квартира до речі, її, дошлюбна, була. Дитина – велика, самостійна. Та й сусід, неодружений Віктор, раптом звернув на неї свою увагу і став привітніше.
-Таня? Вибач мене! – з квітами, неголений, з запахом оселедця, в пом’ятому піджаку, чоловік стояв за дверима і дивився з жалем на неї.
-Ні! – розсміялася від щастя Таня. – Не пробачу! Іди, куди ходив від мене потайки! Свободу тобі даю.
-Ну Тань? Кому ти потрібна, в свої 37? – про всяк випадок нагадав чоловік. Колишній чоловік. – Пропадеш без мене!
Він дуже розраховував на те, що дружина візьме його назад. Тому що грошей у нього залишилося – три з половиною гривні і спав він вже майже тиждень в машині.
-Пропаду, – кивнула радісно головою Таня, зачинивши перед ним двері.
Тоді Богдан задумав недобре діло. З’явившись під вечір додому, знову подзвонив в свої двері. Дружина відкрила. Красива така стояла, в сукні новій і в сережках.
– Чого тобі? – невдоволено спитала вона.
Замість тисячі слів, Богдан кинувся на неї немов ягуар в стрибку із засідки і втупившись в губи, притиснув її до стіни. “Ти ж моя” – сказав він.
Таке він в кіно бачив. Приборкання норовливої дружини.
Але з кухні, через двері, теж зовсім як в кіно, з’явився сусід неочікувано, Віктор. Немов нерозумне кошеня він за шкірку Богдана з Тані зняв і за двері викинув, показово прямо під зад пнув.
– Таня тепер жінка вільна, – безсердечно повідомив він.
-Так, – підтвердила Таня.
З квартири аж несло смаженими м’ясними котлетами, самими улюбленими Богдана, які Таня раніше йому виключно лише у свята смажила.
І зрозумів Богдан, що він безповоротно Тетяну втратив.
Жаль.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
