Я надіюсь на цю людину все ж знайдеться управа.
Від Віталіни я живу на сусідній вулиці. Ми подруги ще з дитинства, ходили в один клас. З цим “квапливим” життям останнім часом так рідко бачимось. Того дня я вирішила виправити ситуацію. Мені потрібно було в магазин, що знаходиться в її будинку. Поруч великий і красивий дитячий майданчик. З ним і пов’язана моя історія. До сьогодні трусить. Чому все так несправедливо?
Пережила днями настільки дивні відчуття, що ось тільки руки трястися перестали, і тепер можу розповісти про те, як сходила в гості.
Існують певні правила вигулу собак, але кожен власник пса їх дотримується? Ні.
Невеликий молодіжний мікрорайон з 8 одинадцятиповерхових будинків, в кожному по 200 квартир. І майже в кожній квартирі – діти.
Вечорами охоче грають на дитячому майданчику. І в самий розпал веселощів життя на цьому майданчику раптом зникає: діти мовчки, без крику, розбігаються по під’їздах.
Матусі з колясками квапливо беруть курс в сторону магазинів, що видніються вдалині, пенсіонери спритно дрібочуть додому, забувши про болячки.
Тому що на цю дитячу площадку мешканець однієї з квартир виводить гуляти свою собаку. Злющу, без намордника. І більш того, він відразу спускає її з повідця!
На мою біду власник цього пса живе в тому ж під’їзді, що і моя подруга.
Я забігла до неї в той вечір у справах, плануючи на зворотному шляху забігти в магазин за продуктами. Але замість цього поїхала в травмпункт на “Швидкій”.
Тому що увійшла в під’їзд саме в той момент, коли власник неадекватного пса виводив його на прогулянку.
У тісному під’їзді псина за секунду розірвав на мені джинси, а потім вчепилася в рюкзачок, яким я – як могла! – відгороджувалася від нього!
І за всім цим байдуже спостерігав господар, навіть не спробувавши відтягнути свою собаку.
На верески і шум вибігли мешканці першого поверху, і тільки після їх появи чоловік вхопив за нашийник свою собаку і спокійнісінько вивів у двір!
Мені надали першу допомогу, викликали швидку, і навіть подзвонили до чергової частини. Але там настільки втомилися від скарг на цю собаку і її нездорового господаря, що навіть заяву приймати не стали.
Собака другий рік тероризує мешканців усього мікрорайону, на власника написані сотні заяв, але результатів це не приносить.
Він байдуже платить копійчані за його поняттями штрафи, але одягати намордник на свого пса не збирається.
Я не перша, хто попався в зуби цій злюці, ось так ось, в під’їзді, просто увійшовши в нього.
Планую подавати в суд, але – як шепнув на вухо один з моїх рятівників, – виграти справу буде непросто: власник собаки з крутих, які вважають що для них закон не писаний…
Та я все ж надіюсь на справедливість.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
