Відчуваю себе дурненькою наївною простушкою, яку обвели кругом пальця. А я ж щиро підтримувала подругу, думала про неї. А мною просто скористалися. Ми з Мартою дружили більше 7 років. На сайті знайомств вона познайомилася з цікавим чоловіком…
Ми з мартою дружили більше 7 років. Вона познайомилася на сайті знайомств з цікавим чоловіком, а сама була ще заміжня, в процесі розлучення. Потім Марта чекала, коли оформиться офіційно її розлучення з чоловіком, і після цього через пару місяців вона виходить знову заміж за Олега, з яким познайомилася на тому сайті.
Її попереджали батьки: «Ти ж з ним спілкувалася пару місяців всього повідомленнями, і в живу знаєш його стільки ж – два місяці! Так швидко не можна роздивитися людину».
Та моя подруга не хотіла бути сама, скільк її знаю – вона не може ні з ким не бути. Для Марти головне – щоб не сама.
У мене правило – не лізти в чужі стосунки і не давати поради. Але тут вона мені дзвонить вся в розпачі і сльозах розповідає, що Олег, нинішній її чоловік, її кинув. Нахамив, сказав, що вона просто розпещена жінка і багато від нього вимагає: чоловіча робота по дому, пристойний заробіток.
Дохід у нього і справді смішний для чоловіка, всього 10 тисяч гривень. При цьому хоче дитину спільну з Мартою. Живе у неї, розвиватися не хоче. Звинувачує, що вона його обмежує в їжі і в усьому. Але при цьому, живучи з нею, він набрав вагу майже 130 кг!
Я порадила подрузі заспокоїтися і взяти в себе в руки, тому що в житті все буває і їй треба бути сильною. Адже у неї син 4 років. Заспокоювала її, говорила, що він одумається і повернеться. Власне, це і сталося.
І так вже – разів зо вже 10: то йде, то повертається до неї. Кілька разів при мені вона його вигнала і сама ж його повернула назад. А він зрозумів, що вона завжди його прийме. Я питала у Марти: «А чи зможеш ти так все життя миритися з його витівками?». Вона відповіла, що ні.
Я взагалі не вважаю його чоловіком через таку поведінку. При кожній сварці він іде, вирішити проблеми не може. Я їй свою думку сказала, що це не чоловік, що нормальний так себе не веде. А ще що смішно – він вимагає від неї, щоб вона говорила йому постійно такі слова – «Ти мій хороший, добрий, лагідний».
Олег не любить, коли на нього не так подивляться або підвищать голос. Тільки тихо і спокійно з ним потріно.
Марта перед ним стрибає навшпиньки і робить все, як він хоче, щоб він знову бува не пішов. Тепер вона взагалі не може йому нічого всупереч сказати.
Я її вислуховувала місяців два, підтримувала. А зараз, коли він черговий раз до неї повернувся, я виявилася поганою! Подруга каже, що я влізла до них у відносини і їй заздрю, через це у них непорозуміння.
Та ще й каже, що у мене немає нічого, що я нічого з себе не представляю, і і що мій цивільний чоловік піде від мене і ніколи не поклич заміж. Порівнює мене з собою, хвалиться, що їй нинішній чоловік зробив пропозицію ще в перші два місяці знайомства.
Я зрозуміла б таке відношення до себе з її боку, якби я їй сказала: «Він тобі потрібен, забудь його».
Але я просто висловила свою думку, чесно сказала, що думаю про її Олега. І ось що вийшло. Звичайно, це її право – бути з таким ненадійним чоловіком і знати, що він взяв і пішов, можливо, назовсім. І потрібно знову заходити на сайти, щоб не опинитися самій. Але це її вибір. Ось так і підтримуй подругу.
Відчуваю себе дурненькою наївною простушкою, яку обвели кругом пальця. А я ж щиро підтримувала подругу, думала про неї. А мною просто скористалися ще й зробили винуватою. Ми з Мартою дружили більше 7 років, але наша дружба котиться до завершення, мені неприємно з нею спілкуватися. І чим далі – тим неприємніше…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?