Кожному рано чи пізно на життєвому шляху трапляється людина, яка, здавалося б, добре до тебе ставиться, по-дружньому, проте пізніше з’ясовується, що вона дуже жадібна і спілкувалася з тобою лише заради вигоди.
Так сталося якось і в мене. З колегою Пашею я познайомився в часи мого затишшя, коли я на якийсь час наважився змінити професію далекобійника на простішу.
Я працював вахтовим, і поїхав туди своєю машиною. Пашка був першим працівником, з яким я скривився. Дуже товариський хлопчина, розповів мені все про все, та як на роботі справи.
Я працював місяць, потім другий. Ми товаришували з Пашею, у вихідні ходили рибалити на річку, що була неподалік бази. У свій час наша конторка почала загинатися, постійно відтягуючи терміни виплат зарплати.
Паша в цей момент сильно запив, і всі свої гроші просаджував у кафе. Я сам по собі мало тоді пив і гроші економив. Паша постійно брав у мене гроші у борг і не повертав!
Коли настав час зарплати, всі гроші Паші розлетілися майже за два дні. Він знову бігав і позичав їх у мене. Одного разу я допоміг нашому начальнику, за що той подарував мені стару ладу на знак подяки.
Пашка щойно дізнався про те, що в мене тепер дві машини – у нього одразу очі спалахнули!
Машину потрібно було якось відігнати до мене додому, і замість виплати боргів я запропонував Паші перегнати мою машину до мене до міста.
Ми з ним зібралися під час відпустки, сіли на дві машини та поїхали. Я йому пообіцяв, що дам нічліг і нагодую. Паші було цікаво зганяти до іншого міста, і він з радістю погодився!
Всю дорогу ми телефонували телефоном і він постійно говорив про машини, як би заздривши мені. Вже в його словах я відчув якийсь тиск на себе.
Як тільки ми приїхали, Паша мені одразу заявляє:
– Віддай мені одну машину, вона тобі все одно безкоштовно дісталася!
– Пашок, ти чого. Сенс я її сюди гнав тоді? Я її дружині своїй хотів передати. Ти так не жартуй. – відповів я, сміючись.
– Так, я серйозно. Віддай її мені, що для друга шкода чи що?
Я цю розмову якось зміг зам’яти, проте наступного дня Паша знову розпочав свою розмову. Він благав мене віддати йому цю машину, але я ні в яку не погоджувався.
Зрозумівши характер колеги, я стерпів два дні його прохань, після чого дав грошей на дорогу та відправив його додому.
Згодом він написав мені злісну смс-ку, де висловив усе, що про мене думав насправді. Спілкування з нею довелося припинити. Я з того часу навіть за руку з ним ніколи на роботі не вітався!
Ось такі люди трапляються в житті. Тепер я їх здалеку бачу.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
