Відколи почалася ця ситуація в країні, я став працювати дома. Професія дозволяє, я програміст. Працюю в хорошій компанії. Заробляю також добре. В свої 29 вже заробив на квартиру, хоча й однокімнатну, але і це добре, і на досить пристойну автівку. І все б нічого, та моя сусідка Ольга Андріївна просто “присіла на голову”. В неї є чоловік, діти, та мої послуги їй припали до душі. Все це тривало, поки до мене не приїхав друг. – Ти що, все безкоштовно робиш?
То дитина в телефоні всі фотографії видалила, відновити треба, то комп’ютер не включається, то телевізор щось перестав показувати і потрібна допомога експерта.
Все починається тихо мирно зі стуку в двері, відкриваю – безневинне обличчя з рушником на голові починає віщати мені про свої проблеми, але на початку неодмінно “Я тобі, напевно, вже надоїла” і очі в підлогу.
Доходить до смішного, Ольга Андріївна сама не здатна оплатити інтернет, звертається за цим до мене. Ні, чоловік у неї є, вона не шукає приводів, щоб частіше до мене заглядати і “кадрити” мене своїм забрудненим халатом і злиплим волоссям.
Дійсно, не всі відкриті сучасним технологіям і є ще люди, яким важко освоїти стільки нововведень: смартфони, ноутбуки, смарт телевізори, роутери і безконтактна оплата їх вводить в подив тільки своїм існуванням, а вже якщо що налаштувати…
Добре коли сусід, що називається “шарить”. Йому ж це все легко, п’ять хвилин “тільки й того”. Я і не відмовляв у допомозі до пори, поки один програміст всю цю справу не побачив, коли жив у мене тиждень.
– А ти з неї гроші береш?
Друг прагматик, для нього витрачений час має приносити матеріальну вигоду, програміст. Що називається “на своїй хвилі”.
Мене питання сильно здивувало, я не можу сприймати сусідів як потенційних клієнтів, тим більше, багато чув про їх маленьку пенсію. Совість не дозволяє.
Одним словом, безкоштовно я все роблю, просто за дякую, мені дійсно не складно і техніку я люблю. Ну, і людиною хорошою себе вважати можу, так легше жити.
– Ось дивись, ти живеш один, тобі потрібно витрачати час і на свою роботу, і на допомогу сусідці. Вона ж жінка?! Значить посуд мити може, готувати може, підмести може. Так прийди до неї, попроси підмести в квартирі, ти ж комп’ютерний майстер, руки під віник не налаштовані, а їй це легко, вона це вміє.
І ніби й залізна логіка, чому до мене настільки очевидні речі не доходили раніше. Правда, замість того, щоб стояти над душею, поки я її комп’ютер ремонтую, нехай йде посуд на кухні помиє. їй же це не важко.
Я думаю вже зрозуміло, що більше сусідка до мене не приходить, я їй став неприємний. Вона відмовилася щось робити у мене по квартирі, сказавши, що не кухарка і не прибиральниця. А я комп’ютери ремонтую по роботі, це зовсім інше.
Слідом мені її діти принесли 273 гривні, підійшла вона і сказала, що вибачте майстер, це останні, нам більше жити нема на що. Йдучи ще вибачилася, що її чоловік заробляє не так добре, як я, віддали скільки змогли.
Вгадайте, хто тепер відчуває себе недостойною людиною?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
