fbpx

Відмовити мамі Тараса ми не могли. Свекруха завжди з нами за вечерею, і я зобов’язана всіх обслужити і їй насипати їсти, ну чоловіку то само собою. І все б не чого, але починатися: це мені багато відсип, це я не їм і таке інше.І   я вирішила що вже якщо їй не підходить, як я насипаю їсти, нехай сама собі накладає І що ви думаєте? Уявіть мій подив, коли я розплющила очі і серед ночі, а в кімнаті нашій мама вкриває чоловіка

Ми з чоловіком у шлюбі 7 років, живемо нормально, розумієм одне одного і підтримуємо. У нас з Тарасом підростає 2-річний синочок Богдан.

І досі все було добре, звичайно сперечалися іноді, але завжди знаходили компроміс.

І ось пів року тому свекруха переїхала до нас жити з під-Харкова. Відмовити мамі Тараса ми, звичайно, не могли.

Місця у нас вистачає, але поступово, я почала відходити на другий план. І почалися непорозуміння з Тарасом, який тепер нічого не може робити сам.

У нашій сім’ї раніше було, так: ми все робили разом, або в міру зайнятості визначали свої обов’язки.

А зараз все стало по-іншому, ми мало проводимо часу разом. А якщо і є трохи часу, свекруха завжди з нами за вечерею, і я зобов’язана всіх обслужити і їй насипати їсти, ну чоловіку то само собою. І все б не чого, але починатися: це мені багато відсип, це я не їм і таке інше.

Я вже мовчу але не приємно, що вона чіпляється, я  ж стараюсь. І  я вирішила що вже якщо їй не підходить, як я насипаю їсти, нехай сама собі накладає І що ви думаєте,? Вона просто в цей день не їла, сказала, що не хоче.

Через 2 дні я заспокоїлася і насипала знову всім, і вона їла. Жодна хвилина не обходитися без Таїсії Романівни. І якщо ми з чоловіком раптом вирішили обійнятися,, поговорити, вона приходить і кличе нас. Бо без нас вона поїсти чи пити чай не може.

Вранці заходить до нас у кімнату, будить його на роботу, наче Тарас мале дитя. Уявіть мій подив, коли я розплющила очі і серед ночі, а в кімнаті нашій мама вкриває чоловіка!

Коли нас вдома немає, перебирає і перекладає його речі в шафі та інші дрібниці. Все якось накопичується і мене в цьому будинку стає все менше.

Ще більше мене не влаштовує, як вона втручається у виховання дітей. Не так намалював і всяке таке.Я прошу її не вичитувати дитині, не критикувати, а просто похвалити, не важливо, як там і що в неї не вийшло. А не говорити, що він бездар, що б він не робив.

Говорила я з чоловіком на ці теми, але він не може нічого сказати мамі, відповісти їй, каже, як я мамі скажу, що б вона не робила всього цього, вона ж засмутиться.

А на те, що засмучуюся я, він говорить, що треба просто не звертати уваги, але як не звертати, якщо у нас і 5 хвилин немає без неї. Говоримо з ним між собою, з’ясовуємо якісь питання, вона входить, як ні в чому не бувало, ніби не чула, що між нами розмова, і чоловік замовкає, і всі недомовленості залишаються.

Я намагаюся поговорити пізніше, але виходить, що з’ясувати питання, які хвилюють мене, не так важливо, як спитати як пройшов день у мами…

Що мені робити в такій ситуації? Я дуже втомилася.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page