fbpx
життєві історії
Відпочинок в Єгипті був запланований вже давно, тому змінювати щось в останній момент не було б розумним. – Як ти, люба? Надіюсь вже краще? Ти ж не забула, у нас завтра літак?, – сказав Дмитро до Уляни, як тільки та переступила поріг квартири. – Дім, тобі вже 35 стукнуло, а ти досі поводишся, як дитина. – Після відпочинку Уляна зібрала свої речі і з’їхала від “коханого” не задумуючись

Відпочинок в Єгипті був запланований вже давно, тому змінювати щось в останній момент не було б розумним. – Як ти, люба? Надіюсь вже краще? Ти ж не забула, у нас завтра літак?, – сказав Дмитро до Уляни, як тільки та переступила поріг квартири. – Дім, тобі вже 35 стукнуло, а ти досі поводишся, як дитина. – Після відпочинку Уляна зібрала свої речі і з’їхала від “коханого” не задумуючись.

***

Уляна увійшла в квартиру, на зустріч до неї кинувся Дмитро, він міцно її обійняв і запитав:

– Люба, як ти? Тобі краще?

– Люба? Так, мені краще, але не завдяки твоїм зусиллям. Ти навіть не спромігся зателефонувати за цілий день.

– Ну вибач. Не починай, я просто розгубився, вирішував питання перед нашою відпусткою і не хотів тебе відволікати від роботи.

– Розгубився? Дім, тобі 35, за всі роки ти не стикався з температурою?

– Стикався, але я раніше ні з ким не жив, і не будував таких планів на сім’ю.

– Яке весілля, яка сім’я? Ти як маленька дитина.

– Я змінюся. Люба нам треба зібрати речі, вранці літак і тобі потрібно добре відпочити.

Вранці Уляна і Діма полетіли у відпустку. Переліт, заселення, прогулянка по околицях, все починалося благополучно, але в Уляни періодично піднімалася температура, що затьмарювало відпустку Діми.

Йому хотілося веселитися, але ще більше йому хотілося близькості.

В Уляни навпаки не було ні сил, ні бажання, ні настрою. Вона зловила себе на думці, що від Дмитра її просто верне, нічого не залишилося, навіть симпатії.

Через пару днів Уляні стало значно краще, але вона швидше рахувала дні до повернення, все частіше думаючи про Василя. На четвертий день відпочинку він зателефонував:

– Привіт, я скучив. Вибач. У тебе відпочинок з іншим, а я знову вліз.

– Привіт, ти не міняєшся.

– Так. Як відпочинок?

– Море, сонце, велопрогулянки і бар, так проходить відпустка.

– Ти розібралася в собі?

— Давай пізніше.

– Добре. Нас відправляють 6 серпня в Київ, ти встигнеш повернутися?

– Так, ми прилітаємо 5 числа ввечері.

– Я за тобою приїду і заберу, пізніше напишу о котрій.

– Добре я буду чекати.

– А я завжди тебе чекав, сподіваюся, дочекався.

Решта відпустки проходила по одному і тому ж сценарію: сніданок, велопрогулянки, обід, сон, велопрогулянки, вечеря, бар, сон. Скрізь і завжди Дмитро був поруч, тільки з бару Уляна йшла раніше, залишаючи його на самоті, наодинці зі своїми думками.

Дмитро нічого не хотів помічати, хоча йому фактично в лоб говорили: “У нас нічого не виходить. Я не люблю тебе”. Він говорив що все зміниться, але нічого не змінювалося.

You cannot copy content of this page