fbpx

Відразу після весілля Тарас став натякати, що краще б пожити з його мамою, а гроші відкладати на перший внесок іпотеки. Я погодилась. В той час я працювала. І після важкого чергування хотіла прийняти ванну, але тут мені дорогу переступає Світлана Іванівна

Відразу після весілля Тарас став натякати, що краще б пожити з його мамою, а гроші відкладати на перший внесок іпотеки. Я погодилась. В той час я працювала. І після важкого чергування хотіла прийняти ванну, але тут мені дорогу переступає Світлана Іванівна.

Як і всі дівчата, найбільше після весілля я боялася, що чоловік поведе мене жити до своєї матері. Як кажуть, чого найбільше боїшся, те й відбувається. Так сталося зі мною. Відразу після весілля чоловік “ощасливив”, мовляв, житимемо з його матір’ю, поки не накопичимо трохи грошей, щоб було хоча б на початковий внесок для іпотеки.

Звичайно, вся радість після весільної урочистості змінилася на якусь сіру хмару. Як я зможу ужитися з матір’ю? Тим більше, що чоловік сам розповідав, що мати його любителька пхати свій ніс повністю в усе. Так і сталося. З першого дня Світлана Іванівна сиділа на кухні, коли я готувала їжу і спостерігала, що і як я готую, які продукти за якими наступними кидаю.

А на другий день мало не видала мені цілу інструкцію про те, що я неправильно роблю те й інше. Звісно, ​​це мені не сподобалося. Чому взагалі вона має мені розповідати, що і як мені робити? Адже син її задоволений тією їжею, що я готую, завжди. Потім стало ще гірше. Іду у ванну — одразу каже мені, щоб поменше води використала.

Іду до вбиральні — знову про воду. Вночі після роботи хочу почитати книгу — починається цілий театр про те, що світло дорого коштує і треба вимкнути світло, нічого читати на ніч. Загалом мене просто повністю обмежували в моїх діях. Одного разу чоловікові я так і сказала прямо, що він повинен знайти вихід, щоб ми кудись з’їхали, бо такі переслідування та вказівки свекрухи доведуть нас до розлучення – це точно. Благо, Тарас відразу знайшов квартиру і ми з’їхали.

Це просто словами не передати, яке ж це задоволення спокійно готувати їжу, читати на ніч книгу, прати одяг, коли заманеться. Яке ж задоволення використовувати стільки води, скільки треба і ніхто не дзижчить над вухом. Але потім свекруха почала приходити вже до нас у гості. Що не прийде — і починає свою шарманку, що настав час дітей заводити, що потрібні діти, потрібно те й се. Я й сама хотіла мамою стати, але просто не виходило. Що я могла тоді зробити?

І ось сюрприз. Щоразу після відходу Світлани Іванівни я знаходила в різних місцях якісь мішечки, а в тих мішечках трави. Добре, я виросла в селі з бабусею і хоч назви трав знаю, щоправда, не знаю, для чого вони. Пізніше подивилася в інтернеті і виявилося, що трави, які підсовували мені свекруха, були для того, щоб я стала мамою. Я, звичайно, у таке не вірю. Але диво, буквально через два тижні я дізналася, що стану мамою.

Світлана Іванівна не знає, що я знаходила її трави, я нічого не говорила. Але як вона пишалася собою, коли дізналася про моє становище. Можливо це і її заслуга. Так, вона жінка непогана, але, як кажуть, дві господині на кухні не буває. Тому найкраще жити окремо. А до її порад я вже звикла.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page