Чому весь світ котиться до того, що головними критеріями любові і поваги стають гроші? Неважливо в якому еквіваленті. Коштовне каміння, золото, долари… Все те, що можна обміняти на благо. А що таке благо? Все те, що робить наше життя більш м’яким, зручним, сприятливим.
Наталя вийшла заміж за Павла. Чоловік заможний, власне охоронне підприємство, магазин м’яких іграшок і кілька будівель в провінції. Будинки ці в оренду здаються і Павло з цього дохід отримує.
Наталя познайомилася з Пашею випадково. Тоді все ще молодими були. Наталя зустрічалася з Микитою, який тоді вступив у військовий інститут.
Наташа клялася в любові і вірності, але… Пройшов місяць і вона вже прокинулася в ліжку Павла. Микита пішов в минуле.
У них народилася дочка. Спочатку все йшло дуже добре. Надя ходила в приватний дитячий сад, з нею займалися кращі педагоги.
Але… Як це часто буває в житті, Павло розорився. Взагалі, все наше життя циклічне. Буває біла смуга, а буває ще й чорна.
Паша вклав гроші в якийсь стартап, яка не окупився.
Надя підросла. А разом з віком росли і апетити. Батьки намагалися, щоб їх фінансове становище не позначалося на дочці. Але з кожним роком це ставало складніше.
Уже не було грошей на індивідуальні програми. Паша вже не міг дарувати дочці дорогі подарунки. Айфон застарів, а на інший грошей просто не було.
Надя познайомилася з молодим чоловіком з «верхньої» тусовки. Паша дуже сильно переймався. Намагався напоумити дочку, що гроші в цьому житті не головне.
Надя не витерпіла.
– Відвали від мене, ти бідняк! – заявила батькові.
Наталя в сльозах намагалася пояснити дочці, що тато її дуже сильно любить і у нього зараз просто дуже складний період.
– Чоловік повинен забезпечувати свою сім’ю! Навіщо ви мене народжували, якщо не можете тепер з цим впоратися? – стояла на своєму дівчина.
– Тато обов’язково що-небудь придумає! – заспокоювала дочку мама.
– Коли? Коли я постарію? – не йшла на поступки дочка.
Паша розумів, що дочка віддаляється від нього з кожним днем. Але нічого не міг вдіяти. Таке виховання було вкладено в дівчинку з народження. Вона звикла жити в достатку і вважала, що так і повинно бути. І те, що батько був не в змозі дати їй зараз грошей, здавалося їй неприйнятним і чимось жахливим.
Паша на тлі емоційного розладу постарів. Втратив колишню хватку, змінився в характері. Постаріла і Наталя. Втратила впевненість. Перетворилася в звичайну жінку, яку може кожний надурити.
А Надя стала і зовсім соромитися своїх батьків.
– Та ну вас, бідняки! – заявила дівчина.
– Що ти таке кажеш… » – в сльозах намагалася напоумити дочку мама.
– Не ганьбіть мене, мені соромно через вас! Не треба, щоб всі знали, що ви мої батьки! – безжально говорила дочка.
У Паші стався інсульт. Наталя не перенесла госпіталізацію чоловіка. Звикнувши, що вона завжди знаходиться за його широкою спиною, жінка не змогла спостерігати, як її чоловік лежить безпомічно.
Наталі не стало восени. Коли прощались з Наталею…..Надії не було. Дівчина в цей час відпочивала в Таїланді. Її запросив туди черговий кавалер.
Павло пішов на поправку. Зустрів засмаглу дочка з посмішкою. Простягнув їй гроші, які отримав в якості страховки по здоров’ю, сказав: «Будь щаслива! Ми з мамою тебе любили!»
Надя взяла ці гроші… Взяла, як належне… Хіба так повинні вести себе діти?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди