Віктор був ще одружений, як у нас зав’язався службовий роман, та жили вони з дружиною так собі – його тримала дочка. Рома дуже балована дитина, постійно вимагає від тата уваги, частих подарунків. Мене це з самого початку сильно дратувало. А недавно чоловік прийшов з роботи, і повідомив, що його колишня зібралася заміж, а він хвилюється за Рому, як вона буде ладнати з вітчимом. – Я вирішив забрати її до нас. Ти ж не проти? – В мене забракло слів.
З Віктором у нас був звичайнісінький службовий роман. Ми працювали в сусідніх кабінетах, часто обідали разом, іноді з колективом відпочивали в кафешках. Він був на межі розлучення, тому у нас все швидко закрутилося. Після його розлучення ми вирішили жити разом. І все було б добре, та він занадто любить свою дочку.
Так, це дуже добре, але це обожнювання, яке він проявляє до Роми неможливо описати словами. Завжди він звертається до неї ласкаво, дарує подарунки, виконує будь-які “хочу”. Коли дитина з татом, він не знає слова “ні”. Я не кажу, що ревную. Він також любить мене, то ж балує подарунками, по можливості виконує мої бажання. Проблема полягає в тому, що Віктор вимагає, щоб я також ставилася до його дочки, як і він.
Він забороняє робити їй зауваження, змушує з нею гуляти по місту, ходити по дитячих кімнатах. Звичайно, він дає нам гроші, я свої не витрачаю, але мені і жаль свого вільного часу.
Я пробувала пояснити йому, що це його дочка і іноді я просто не хочу проводити з нею час. Я хочу почитати, а не в спеку тягнутися на дитячий майданчик. До того ж за нею потрібно стежити, вона активна, всюди лізе, на дорогу вибігає. Прогулянка з нею для мене справжній стрес.
Нещодавно у колишньої дружини Віктора з’явився наречений. Вона збирається знову вийти заміж, народити ще одну дитину. Віктор почав панікувати. Мовляв, як це, вона буде приділяти увагу ще комусь крім Роми? Як буде ставитися до неї вітчим? Мій чоловік вирішив, що його дочка повинна жити з нами.
В такому стані я вже давно не була, я вся на нервах. Мені вдосталь тих небагатьох днів, коли вона приходить до нас з ночівлею. Відносно їжі вона примхлива, спробуй догодити їй, я з кухні, коли вона у нас, практично не виходжу.
Рома полюбляє грати в гучні комп’ютерні ігри, і я не маю права зробити їй зауваження, бо таточко ж не дозволяє… І що найгірше – мені доводиться гуляти з нею. І це в мій вихідний день, коли я хочу виспатися, подивитися хороший фільм, просто поніжитися в ліжку з коханою людиною. Невже я так багато хочу? Ну чесно, я цього не розумію.
Я вже б хотіла створити свою сім’ю, з діточками, своїми діточками, де не буде колишніх дружин і дітей від попереднього шлюбу. Це буде моє життя з моїми правилами. Я хочу виховати дитину за тими ж законами, за якими виховали мене. Мені не потрібно, щоб хтось стояв наді мною і говорив, як мені розмовляти з дітьми, якою посмішкою варто посміхатися.
Мені так важко. Розриваюсь між двома світами. Я люблю Віктора, та ця ситуація не дає мені спокою. Порадьте, що робити в цій ситуації?
Чи все ж це нормально? Сама ж вибрала собі такого чоловіка, і повинна була бути до цього готова?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
