fbpx
життєві історії
Вікуся запитала мене: ,, Бабуся, а ми хіба не купимо дідусеві торт? Адже у нього День народження!” Чесно кажучи, я не знала, що відповісти. Сумнівалася в той момент, чи вистачить мені грошей на карті навіть на те, що я вже взяла

Дивовижний випадок, який важко списати на простий збіг. У такі моменти повертається і надія, і віра у людей. Ми з чоловіком, живемо разом уже понад 30 років.

Останнім часом він сильно захворів, у нього почалися проблеми з хребтом, і на лікування стали йти майже всі наші гроші.
Крім того, у сім’ю нашу знову проблеми почалися. Єдиний наш син разом зі своєю дружиною потрапили у лікарню.

І на наші плечі лягла необхідність дбати про двох наших онуків. Вікусі 6 років та Жені 5 років. Родичів у нас майже немає в місті, а тому на допомогу чекати просто ні звідки.

Всі кошти йдуть на їжу та одяг для дітей, і дозволити собі щось зайве ми не можемо, навіть у свята.

Нещодавно, до Дня народження чоловіка, я таки вирішила його порадувати чимось смачним.

Взяла з собою онуків і ми вирушили до магазину, за продуктами до святкового столу. Накидала в кошик дещо для салатів та хліба. Пішли до каси.

Тут Віка поставила мені бентежне питання, яке могло поставити тільки дитина.

— Бабуся, а ми хіба не купимо дідусеві торт? Адже у нього День народження!

Чесно кажучи, я не знала, що відповісти. Сумнівалася в той момент, чи вистачить мені грошей на карті навіть на те, що я вже взяла.
Поки я роздумувала, Віка втекла і невдовзі повернулася з невеликим, гарним тортиком. І поставила його на касу, поряд із хлібом…

Сперечатися не стала, вирішила ризикнути. Вводжу пін-код, недостатньо коштів.

— Давайте тортик приберемо – говорю касиру.

– Залишіть! – Пролунав голос позаду мене – Давай я куплю його. З-за моєї спини вийшов високий, добре одягнений хлопець і просто приклавши контактну карту до терміналу, заплатив за все.

Потім посміхнувся до нас і пішов до виходу.

Швидко скидала все в пакет і взявши онуків за руки, наздогнала його.

— Зачекайте! – гукнула його я. – Напишіть ваш номер телефону, хочу з пенсії повернути вам гроші.

Той трохи подумав, а потім усміхнувся знову, дістав папірець і написавши на ньому, віддав мені.

— А звуть вас як? – його питаю

— Людина з черги – озвався він загадково і пішов.

Прийшли додому, розповіла про цей випадок чоловікові. Він спочатку насторожився, а потім попросив показати йому папірець із номером.
Папірець йому віддав, він розгорнув, а там написано… «+добра справа»

Чоловік побачив це і на його очі навернулися сльози.

– Що це означає? – Здивувалася я, дивлячись на напис.

— Років десять тому, я стояв у магазині в черзі. Там хлопчик просив у мами торт, а в неї грошей не було.

У мене саме день зарплати був, ну я й заплатив за них. А насамкінець сказав: — Нехай цей торт, почне ланцюжок твоїх добрих справ.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!