З Ігорем у нас був звичайнісінький службовий роман. Ми працювали в сусідніх кабінетах, часто обідали разом, іноді з колективом відпочивали в кафешках. Він був на межі розлучення, тому у нас все швидко закрутилося. Після його розлучення ми вирішили жити разом. І все було б добре, та він занадто любить свою дочку.
Так, це дуже добре, але це обожнювання, яке він проявляє до Ніни неможливо описати словами. Завжди він звертається до неї ласкаво, дарує подарунки, виконує будь-які “хочу”. Коли дитина з татом, він не знає слова “ні”. Я не кажу, що ревную. Він також любить мене, то ж балує подарунками, по можливості виконує мої бажання. Проблема полягає в тому, що Ігор вимагає, щоб я також ставилася до його дочки, як і він.
Він забороняє робити їй зауваження, змушує з нею гуляти по місту, ходити по дитячих кімнатах. Звичайно, він дає нам гроші, я свої не витрачаю, але мені і жаль свого вільного часу.
Я пробувала пояснити йому, що це його дочка і іноді я просто не хочу проводити з нею час. Я хочу почитати, а не в спеку тягнутися на дитячий майданчик. До того ж за нею потрібно стежити, вона активна, всюди лізе, на дорогу вибігає. Прогулянка з нею для мене справжній стрес.
Нещодавно у колишньої дружини Ігора з’явився наречений. Вона збирається знову вийти заміж, народити ще одну дитину. Ігор почав панікувати. Мовляв, як це, вона буде приділяти увагу ще комусь крім Ніни? Як буде ставитися до неї вітчим? Мій чоловік вирішив, що його дочка повинна жити з нами.
В такому стані я вже давно не була, я вся на нервах. Мені вдосталь тих небагатьох днів, коли вона приходить до нас з ночівлею. Відносно їжі вона примхлива, спробуй догодити їй, я з кухні, коли вона у нас, практично не виходжу.
Ніна полюбляє грати в гучні комп’ютерні ігри, і я не маю права зробити їй зауваження, бо таточо ж не дозволяє… І що найгірше – мені доводиться гуляти з нею. І це в мій вихідний день, коли я хочу виспатися, подивитися хороший фільм, просто поніжитися в ліжку з коханою людиною. Невже я так багато хочу? Ну чесно, я цього не розумію.
Я вже б хотіла створити свою сім’ю, з діточками, своїми діточками, де не буде колишніх дружин і дітей від попереднього шлюбу. Це буде мою життя з моїми правилами. Я хочу виховати дитину за тими ж законами, за якими виховали мене. Мені не потрібно, щоб хтось стояв наді мною і говорив, як мені розмовляти з дітьми, якою посмішкою варто посміхатися.
Мені так важко. Розриваюсь між двома світами. Я люблю Ігора, та ця ситуація не дає мені спокою. Порадьте, що робити?
Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
