Мого чоловіка не стало, коли мені було 32 роки. Це був дуже тяжкий період для всієї нашої родини. Я виховувала сина і дочку сама, і твердо вирішила, що зроблю все для того, щоб вони були щасливі.
Я дуже вдячна своєму чоловіку. Він був успішним бізнесменом і багато років тримав гроші на депозиті. Петро хотів, щоб наші діти здобули хорошу освіту і ні в чому собі не відмовляли. За життя він також встиг збудувати для нас будинок під Києвом, у якому я живу до цього дня.
Тільки почуваюся я тепер у ньому дуже самотньо. Мої діти давно вже виросли та створили свої сім’ї. Вони лише зрідка відвідують мене.
У квітні цього року мені виповнилося 60 років. Мені дуже хотілося відсвяткувати ювілей у колі близьких. Приїхали усі! Улянка з чоловіком і двома донечками, а також мій синок Павло зі своєю дружиною.
За вечерею син повідомив усім радісну звістку: його Софійка при надії. У нашій родині з’явиться ще один малюк – яке щастя, ще й в такий тривожний час!
Того вечора я була на сьомому небі від радощів. А наступного дня мені зателефонував Паша і сказав, що хотів би поговорити зі мною.
За кілька годин він приїхав особисто і сказав:
Мамо, у нас із Сонею буде дитина, а ми досі тіснемось на орендованій квартирі. А ти живеш сама в такому великому будинку. Я тут подумав…
Я одразу зрозуміла, до чого павлик хилить і радісно відповіла:
– Синку, ви хочете переїхати до мене? Це ж чудова ідея! Я буду дуже рада. Місця вистачить на всіх!
І вони переїхали.
Спершу у нас все було добре. Вперше за довгий час я відчула, що мій дім ожив. Але потім я почала помічати, що Павло й Софія часто сперечаються, між ними постійно виникають якісь конфлікти.
Якось я випадково почула, що невістка казала моєму синові:
– Ти невдаха, Паш! Скоро у нас буде дитина, а ми живемо у домі твоєї матері! А що буде, якщо вона вирішить нас виставити?!
Я заклякла в ступорі. Адже я навіть уявити не могла подібне. Того ж дня до моєї кімнати зайшов Павло.
Син сказав, що Соня зараз дуже схвильована, про все переживає. Їй треба відчувати, що вона у безпеці. А потім він спитав:
– Я хотів запропонувати тобі, щоб ти переписала на мене дім. Знаю, що це звучить дивно. Але це тимчасово, зрозумій мене, мамо, будь ласка.
Спершу я сумнівалася, але потім подумала, що можу довіряти своєму сину, адже ніколи він не зробив мені нічого негативного.
Тільки виявилося, що повірила я дарма. Коли всі документи були готові, мій син знову прийшов до мене і сказав:
– Пробач мене, мамо. Але зараз моя дружина та дитина для мене на першому місці. Софія хоче і просить, щоб ти з’їхала.
Сказати, що я втратила дар мови й землю під ногами – нічого не сказати! Мій син мене зрадив. У мене не залишилося сил, щоб протистояти і з’ясовувати стосунки. У мене більше не було жодних прав на мій дім. Мій будинок!
Того ж вечора я поїхала і орендувала номер у готелі. Зателефонувати дочці я не наважувалася. Однак після безсонної ночі зрозуміла, що мені більше нема до кого звернутися за допомогою.
Улянка розлютилася. Коли я приїхала до неї, її чоловік вивчив усі документи. Зять працює юристом, і я сподівалася, що мій будинок можна врятувати. Проте все виявилося набагато гірше, ніж я думала.
Через два тижні посеред ночі до нас раптово приїхав Павло. Він просив пробачення, майже плакав.
А потім видав:
– Вона мене обдурила! Софія і не при надії зовсім. В неї вже давно роман на стороні. І вона просто хотіла, щоб у мене з’явилося якесь майно, яке можна буде поділити у суді! Вибачте мені всі, я благаю вас!
За справу взявся мій зять Вадим. Він пообіцяв мені, що представлятиме пашу на суді. Зробить все можливе, щоб довести, що Софія – звичайна шахрайка. Я вірю, що все стане на свої місця. Ми зараз боремося і маємо успіхи, надія точно є.
Але як пробачити синові? Я досі не дала собі відповіді на це запитання…
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
