Ми з чоловіком, живемо у старому будинку. У цьому будинку на одному майданчику, з нами, живе самотня, літня людина.
Він частенько звертався до мого чоловіка з невеликими проханнями. Мій чоловік намагається не відмовляти, самотньому дідусеві. Шкода його.
Якось дідусь звернувся за невеликою, начебто, допомогою. Попросив переставити комод, ще радянського виробництва, великий і важкий.
Мій чоловік, ні коли не переставляв подібні речі і тому не знав, наскільки ця комод важкий і громіздкий.
Поки він переставляв цю бандуру, через міжкімнатні двері зачепив випадково старенькі, хисткі двері і само собою двері впали.
І тут виявилася вся сутність цього, на вигляд добродушного дідуся. Він став кричати, що зіпсували йому, хороші двері, як він житиме без своїх дверей і що ремонт буде не посилений, для нього.
Чоловік пообіцяв, все йому відремонтувати, поставити двері на місце. Але старенький не хотів його і слухати.
Мовляв не зможеш, зі своїми руками, доведеться викликати майстра, а майстер попросить великих грошей, за роботу і що платити нічим, пенсія і так маленька.
Тож довелося нам із чоловіком платити за свою ж чуйність, не багато чимало за нові двері.
Раніше батьки завжди говорили, що треба допомагати старим і немічним людей. Але тільки не знали ми, чим може обернутися наша чуйність.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
