Ось живе собі людина своїм звичайним життям і в один момент в її житті все змінюється, стає з ніг на голову, ну або навпаки.
Мій рідний брат так само жив: навчався, працював, будував особисте життя до одного моменту. Все було у нього, як у всіх, до зустрічі з однією людиною.
Зустріч ця відбулася несподівано, коли він виходив з магазину з пакетами, повними продуктів. Брат почув, як хтось його тихо покликав:
– Артеме, синку…
Спочатку він вирішив, що кличуть не його, але поклик повторився і мій брат озирнувся.
Його кликала старенька, згорблена бабуся, одягнена в якісь лахміття.
-Чого вам, бабусю? – запитав мій брат, – Потрібна моя допомога?
– Дай мені хліба, синку!
Бабуся весь час називала його синком, брат не звертав уваги, думав, що це просто таке звернення. Він дав бабусі хліб, сир і ковбасу, і хотів піти, але бабуся його зупинила.
– А ти й справді мій син… Не віриш? – запитала вона.
– У вас таких синів напевно сотні, сказав він і пішов до машини, але бабуся схопила його за руку і почала швидко, швидко говорити. Артем зрозумів, що бабуся його дуже добре знає, а вона повідала йому таку історію:
Коли їй було 13 років, вона закохалася в дорослого чоловіка, чоловікові було 25 років. Вона народила дитину в таємниці від батьків, до останнього приховувала свій стан, а на пізніх термінах поїхала до сестри в місто, сестра покривала її.
Її хлопець, дізнавшись про дттину, відразу ж покинув її і взагалі виїхав з села, де вона жила. Її сестра була не набагато старша за неї, їй було 18 і вона вчилася на першому курсі інституту. Вони з сестрою не знали, що робити з дитиною, коли та народиться. Вдома були суворі, віруючі батьки, а самі виховати дитинку вони не мали можливості.
Якось сестра прийшла з інституту з дорослою жінкою років сорока, яка була готова забрати дитину, але за умови повної анонімності, всі повинні були думати що це дитина цієї жінки, документальне оформлення вона брала на себе.
У визначений термін народився мій брат, в лікарні, але його рідна мати жодного разу не взяла його на руки, та й бачила його вона зовсім мигцем і тільки потім дізналася, що народила хлопчика. Вона ніколи не втручалася в його життя, хоча віднедавна таємно спостерігала за своїм єдиним сином.
І ось їй залишилося жити пару тижнів, і вона вирішила, що не може забрати таємницю з собою, причому, вона знала, що наших батьків давно немає. Її сестри також вже немає, і вона залишилася однісінька, хто знав правду.
Чоловік її сестри працював у відділі, де все знали про всіх людей. Ще за життя сестри вона просила її чоловіка знайти хоч щось про дитину, і вона знала як його звуть, де він живе і що після усиновлення хлопчика та жінка народила ще одну дитину, дівчинку, мене.
І ось на порозі свого відходу в інший світ бабуся вирішила зізнатися в усьому своєму синові, а прохання хліба було лише приводом.
Брат був біля своєї справжньої мами до її останнього дня. Ми сподіваємося, що наприкінці свого життянепростого вона хоч трохи побула щасливою…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
