Він не очікував, що таке може бути. Адже у них було все чудово, він дуже любив свою сім’ю.
– Я йду від тебе.
– Таня, але чому? Все ж таки було добре.
– Олеже, я дуже втомилася і хочу пожити від тебе окремо.
– А як же Саша? Адже вона скоро повернеться з табору. Що я скажу?
– Не треба їй нічого говорити. Я сама з нею поговорю. Вона вже велика. Все зрозуміє.
Тетяна грюкнула дверима і пішла. Пішла з дому і, що найстрашніше, із життя Олега.
Він не розумів, що сталося і чому дружина ухвалила таке рішення. Він любив Тетяну і до останньої хвилини був задоволений своїм сімейним життям.
Без коханої дружини дні стали сірими, а ночі нескінченними. Олег нікому не розповідав про те, що сталося, все тримав у собі, все ще сподіваючись, що вона повернеться.
Якось повертаючись додому з роботи, він йшов парком і побачив, як Тетяна обіймалася з молодим чоловіком на лавці.
– Ще не нагулялася? – сказав Олег.
– Це не твоя річ, — відповіла Тетяна.
– Тобі, я дивлюся, до нас із донькою й справи нема.
– З чого ти взяв? До Саші, я телефоную по три рази на день. Те, що ми з тобою розійшлися, ніяк не впливає на мої стосунки з донькою.
– Ти збираєшся додому повертатися? — стомлено зітхнувши, спитав Олег.
– Я не можу. Розумієш, мені треба бути одній. Розібратися у своєму житті. Зрозуміти, чого хочу…
Олег ще раз кинув важкий погляд на коханця своєї дружини і пішов геть.
– Олеже Євгеновичу, останніми днями ви такий сумний. У вас все в порядку? — спитала Ірочка, його секретар.
– Та все добре.
– Я дивлюся, у вас сорочка пом’ялася… Вашої дружини нема вдома?
– Вона поїхала відпочивати до санаторію. А я без неї, як без рук.
– Я могла б допомагати вам у господарстві, поки вона у від’їзді. Мені не важко, правда, — посміхаючись, запропонувала Ірочка.
– Дякую, але не варто. Думаю, я й сам упораюсь, — відповів Олег.
Увечері він готував вечерю, коли пролунав дзвінок у двері. Відкривши, він був здивований. На порозі стояла Ірочка.
– Я вирішила все ж таки вам допомогти. Дещо принесла на вечерю. І поглажу вашу сорочку, поки вашої дружини нема. А то не добре в офісі у м’ятій ходити, — сказала вона і рішуче рушила до квартири.
Після смачної вечері Олег був дуже вдячний дівчині за допомогу, адже кухар із нього був ніякий.
– Ну, я закінчила. Тепер у вас є і їжа, і прасовані сорочки. Пора додому, — сказала Ірочка і збиралася до виходу.
– Вже пізно. Давай я тебе проведу, – запропонував Олег.
– Ні, дякую, не треба. За мною Віталік уже приїхав. Це мій наречений. Ось дивіться, — дівчина показала йому фотографію парубка.
– Десь, я вже його бачив. Обличчя знайоме.
– Це навряд, — усміхнулася Ірочка і пішла.
Дівчина все частіше почала допомагати Олегу по господарству. Поступово вони зблизилися, ставши друзями.
В останні дні Ірочка виглядала дуже сумною і коли вона прийшла ввечері до нього додому, він спитав дівчину, як у неї справи і чому вона така сумна.
Та розплакалася у відповідь і розповіла, що її наречений покинув її та вигнав із дому.
– Ось негідник, — подумав Олег, а сам обійняв її, щоб втішити. Ніхто й не помітив, як дружні обійми та поцілунки переросли у любовні…
Ірочка переїхала жити до Олега. І він начебто був щасливий. Але одного разу, повернувшись додому раніше, він виявив, що Ірочка вже вдома і до того ж не одна. І він почув цікаву розмову.
– Іро, коли вже все це закінчиться? — казав їй Віталік. — Ти обіцяла, що це не надовго… Я більше не можу зображати коханця його дружини…
– Почекай ще, — відповіла Ірочка. – Залишилося небагато. У нас все вийде.
Далі Олег слухати не міг і вийшов із квартири надвір, щоб зібратися з думками.
– Значить, Ірин наречений Віталик і є тим самим коханцем Тетяни, — розмірковував Олег. — А я думав, звідки мені його обличчя знайоме.
Він повернувся додому. Зайшовши до помешкання, він зрозумів, що Віталік є ще там.
– Іро, що це все означає? Ти зустрічаєшся зі своїм колишнім? Чи не колишнім. Чи ви тільки розіграли цей фарс спеціально для мене та моєї дружини?
– Який фарс? — у цей момент у кімнату зайшла Тетяна. Вона прийшла, щоб забрати щось із речей. – Віталіку? Що ти тут робиш? — очі жінки здивовано вилізли з орбіт.
– Схоже, люба, ці два голубки обвели нас обох навколо пальця. Розповідайте, навіщо вам це було потрібно.
Віталік дивився на Ірочку, але та мовчала, підібгавши губи. Тоді він заговорив сам.
– Іра, вигадала весь цей план. Нам надоїло тулитися у маленькій кімнаті комунальної квартири, а наших зарплат не вистачало на покупку свого житла. Цю проблему могло вирішити підвищення одного з нас. Тут якраз у вас у фірмі з’явилася вакансія начальника відділу зв’язків.
Ірі вона не світила. І вона вигадала план, як вас переконати віддати цю посаду їй. Але знаючи, який ви порядний сім’янин, вона розуміла, що, поки дружина з вами, вона не зможе цього зробити. І переконала мене почати доглядати Тетяну, щоб прибрати її з дороги.
Олег лише посміхнувся, а Тетяна зблідла… Вона мало не втратила все через свою дурість.
Коли Іра та Віталік пішли, подружжя залишилося вдвох.
– Таня, тепер ти повернешся додому? – з надією запитав Олег.
– Звичайно, — відповіла Тетяна, не зводячи очей на чоловіка. Їй було дуже соромно, що вона так вчинила з людиною, яка її по-справжньому любить.
Фото ілюстративне з вільних джерел.
