У моєї мами був тільки одне око. Я ненавидів її … і дуже сильно соромився. Джерело
Вона працювала в студентській їдальні – готувала їжу для студентів і вчителів, щоб утримувати сім’ю. Одного разу, коли я навчався в початковій школі, мама зайшла провідати мене.
Я так зніяковів. Як вона могла так вчинити зі мною? Я ігнорував її, кинув на неї сердитий погляд і вибіг з класу. На наступний день в школі один з однокласників сказав мені: «Е-е-е, у твоїй мама тільки одне око».
Я хотів провалитися на місці. І ще я хотів, щоб мама зникла з лиця землі. Тому я посварився з нею в той день і сказав: «Ти тільки виставляєш мене на посміховисько! Краще б ти пoмepла !!! » Мама нічого не відповіла …
Від злості я навіть ні на секунду не задумався про те, що сказав. Я був сліпий до її почуттів. Я хотів піти з дому і не мати з нею нічого спільного. Тому я старанно вчився, і мені пощастило поїхати вчитися за кордон.
Потім я одружився. Купив будинок. У мене з’явилися діти. Я був щасливий своїм життям, дітям і комфорту. Але одного разу моя мама приїхала провідати мене.
Вона не бачила мене кілька років і навіть ні разу не бачила онуків. Коли вона встала біля дверей, мої діти засміялися над нею, і я накричав на неї за те, що вона прийшла без запрошення.
Я заволав на неї: «Як ти смієш приходити в мій будинок і лякати моїх дітей! Забирайся звідси! Зараз же !!! »На це моя мама відповіла:« Ой, вибачте. Напевно, я помилилася адресою », і зникла.
Одного разу мені прийшло запрошення на вечір зустрічі випускників в рідне місто. Я збрехав дружині, що їду у відрядження.
Після вечора я пішов в старий рідний квартал, просто з цікавості. Мої сусіди сказали, що моя мати пoмepла. Жодна сльоза не скотилась з моїх очей.
Вони передали мені лист, який вона просила віддати мені.
«Мій дорогий сину! Я весь час думаю про тебе. Прости, що приїхала до тебе і налякала твоїх дітей. Я була така рада, коли почула, що ти приїдеш на вечір зустрічі. Але я, напевно, навіть не зможу встати з ліжка, щоб побачити тебе. Прости за те, що тобі завжди доводилося соромитися мене, коли ти ріс.
Бачиш … коли ти був дуже маленький, ти потрапив в аварію і втратив своє око. Як мама, я не могла спостерігати, як ти будеш рости з одним оком. І віддала тобі своє.
Я так пишалася сином, який міг бачити весь новий світ за мене, на моєму місці, цим оком … З любов’ю до тебе, Твоя мама…”
P.s Звичайно, це вигадана історія, але в житті досить часто буває так, що до батьків ставляться несправедливо, хоча ті явно заслужили кращого відносини.
Іноді це відбувається непомітно, тому дуже корисно хоча б іноді замислюватися про те, як ми чинимо зі своїми близькими, які не ображаємо їх ненароком, щоб мати можливість все виправити, поки не стане занадто пізно, щоб попросити вибачення.
